Ця стаття мабуть є сміжною, серединою між моїми блогами про внутрішній пошук і про навчання прогамуванню. Вона про мій пошук. Пошук як сублімувати і перенести своє бажання щось створювати і чогось досягати в іграх, на те щоб щось створювати і чогось досягати в реальному житті.
Певною мірою початком і фундаментом цього пошуку були мої сесії с коучем. Але взагалі то був такий собі фундамент, коли я шукав себе і коуч витягував мене з глибокої ями відчаю і зневір’я. Досить нещодавно я знов підняв це питання, вже в моїх розмовах з ШІ. В цей час, можна сказати що моїм коучем став ШІ. Але мабуть це не дуже вірна назва для ШІ. Тому що, як ми з самим же ШІ більш з’ясували, він (ШІ) більше є экзоскелетом для нашого інтелекту, а не наставником. Однією з передумов цього пошуку була моя неймовірна любов до ігор, особливо фентезійних рольових ігор, де я граючи за паладина борюсь зі злом і рятую світ. Почали ми з того що я шукав як же я сам можу стати паладином, тут в реальному житті. Це був теж певний шлях, певного пошуку. Цей пошук заключався не в тому – де ж знайти металеві сяючі лати, міцний щит і величезний меч. А в тому щоб зрозуміти – які саме якості і риси паладина чіпляють мою душу і на скільки взагалі можливо ці якості і риси перенести в реальне життя.
Якщо брати історично то паладини це були не ті воїни яких ми бачимо в іграх. Так, це були не просто воїни, а еліта. Але ця еліта не вміла застосовувати магію світла і закляттям лікувати людей. Історично, з релігійних і політичних причин, їм був дан ореол святості, геройства і.т.д. Тобто їм були приписані риси які люди вважають добрими – честь, справедливість, сила, віра, боротьба зі злом і.т.д. Тобто ці всі риси вони не обмежуються сталевими обладунками або великими мечами. Паладин це більше про моральні принципи і погляди на життя, ніж про шолом, меч і щит. І через ігри цей бренд був ефективно популяризований.
Не менш важливим (а певною мірою більш цінним і результативним) був мій пошук можливості реалізації творчого потенціалу. По суті я побачив що часто в іграх ми прагнемо щось створювати, щось будувати, щось розвивати, покращувати. Це може бути наше королівство, за яким ми слідкуємо, в якому налагоджуємо всі процеси, яким ми керуємо, щоб воно міцнішало і розвивалося. Або це може бути наша якась база, штаб, притулок і.т.д.
З ШІ ми визначили деякі основні моменти в яких ігри явно перемагають над нашою реальністю.
По-перше це ясність, прозорість, наглядність і чіткість. В іграх твій розвиток чітко фіксується, він чітко показується, його дуже добре видно. Його можна побачити, оцінити і виміряти. На противагу реальності, де ти щодня ходиш на свою нудну і муторну роботу, якій немає не кінця не краю. Щось робиш і робиш, завжди не достатньо, значно менше ніж потрібно або менше ніж від тебе очікують. І взагалі приходит таке відчуття що результату ніякого, ну як мінімум не стільки скільки хотілося б, і зовсім не такий як хотілося б.
По-друге це коротка петля задоволення. В іграх ти граєш якийсь не дуже великий проміжок часу, і ось ти отримуєш новий рівень, ти чуєш приємний звук підвищення, навколо героя з’являється таке приємне сяяво, з’являється заповітний хрестик який означає що у тебе з’явились ось ці, такі цінні і очікуванні, очки навичок. Ці очки ти можеш розподілити і вони зроблять тебе краще, вони покращять твій ігровий досвід, зроблять твоє “життя в ігрі” більш легким, зручним і цікавішим, збільшать твої можливості.
В один з днів я захотів почати якийсь такий свій проект, який би успадковував деякі плюси і переваги ігор, а саме – коротка і ясна петля задоволення. Не як в житті – ти щось робиш і робиш і кінця цьому не видно, ти сам не бачиш результату і ніхто тобі не скаже який ти молодець що робиш таку важливу роботу.
Але це повинно бути щось справжнє. Що таке “справжнє” це взагалі окрема тема. Але якщо коротко – справжнім щось стає тоді, коли воно розвиває мій характер і допомагає іншим, на відміну від ігрових статів, що зникають після вимкнення сервера. Зараз обмежимось простим поясненням – справжнє це щось що існує і пов’язано з цим реальним світом і що має певну користь. Наприклад, у зв’язку з тим що в нашому світі насправді то не існує ельфів або орків – то твоя елфійська броня в грі або навичка наносити більше шкоди в бою проти орків – в реальному світі вони не мають ніякої цінності.
Ми пройшли певний шлях пошуку, і разом з ШІ була створена ідея “Сузір’я”. Плюс сузір’я був в тому що ти створюєш щось гарне і корисне (як мінімум для тебе, а взагалі сподіваюсь що і для інших). Воно має гарний вигляд і ти відносно швидко можеш досягти чіткого результату. Певний час творчого вкладу і ось – на екрані дивовижно гарні три сузір’я. Ти написав нову статтю і з’явилася нова яскрава зірка. Вона з’явилась не завтра, не “можливо через 10 років якщо все гарно складеться”, ні, вона з’являється тут і зараз перед твоїми очима. Ти можеш її пороздивлятись, можеш клікнути по ній і перейти до статті, помилуватись тим яку гарну статтю ти написав. Це все допомагає тобі структурувати твій досвід і поділитись ним з іншими. Ти отримуєш можливість трохи розвіяти цей тупий морок реальності, коли ти щось робиш-робиш-робиш, і завтра робиш-робиш, і післязавтра. А що ти робиш де його можна побачити, цього ніхто не знає, воно скрито цим “мороком реальності”. Завдяки Сузір’ю ти можеш побачити пройдений тобою шлях, пригадати для себе якісь ключові і поворотні моменти, тобто ось ця не ясність, не зрозумілість, не чіткість вони трохи зникають, розвіюються немов димка і ти можеш побачити сонячне світло.
Потім, коли через певний час, я знов замислився над питанням сублімації життєвої енергії в реальне життя, то прийшла ідея створення Podao (Panel of development, achievements and organization). Мета цієї панелі було отримати ту саму ясність яка є перевагою ігор. Тобто допомогти тобі більш чітко і ясно побачити свої досягнення і цілі. Тобто це така собі панель на якій ти можеш розмістити дошки різної тематики і призначення. І от на одній з дошок ти можеш розмістити картки на яких ти можеш описати які навички ти здобув, при чому описувати краще як можно більш чітко і зрозуміло, щоб це не було загальними словами. Бо загальні слова то для нас як білий шум, щось що ми не сприймаємо серйозно. І ось я наприклад розписав конкретними пунктами – те чому я навчився на останньому курсі по JS (вийшло більше десяти карток !). Планується також зробити для себе дерево навичок, тобто як в іграх у древоподібній формі викласти які навички я можу розвивати в собі далі, теж з максимальною конкретикою, щоб було чітко і ясно зрозуміло що це за навичка, що це не якийсь “білий шум”, а реальні і конкретна річ .Чим більш вона конкретна, чим більше ти можеш її уявити. Чим більше ти можеш її відкусити і пожувати і відчути її смак – тим краще. Також на цій панелі можна розміщувати дошки із своїми цілями і задачами. Поточними задачами, задачами на рік і.т.п. Також в цій панелі можна вести свій щоденник, при чому розбиваючи його на різні тематики для більшої чіткості і порядку. І ось так, коли у тебе є можливість побачити на одному екрані, в одному місці – свої досягнення, свої отриманні навички, паралельно з цим – бачити свої цілі і задачі, а також можливість знов побачити події свого життя або власні роздуми – то це все дозволяє трохи розвіяти цей “морок реального життя”. Розвіяти морок із-за якого часто виникає відчуття що ти взагалі не зрозуміло що робиш, незрозуміло навіщо і не зрозуміло який з цього всього результат, ти ніби хом’як в колесі, все біжиш і біжиш кудись, не відомо куди ти біжиш і навіщо.
Ще один дуже цінний і надихаючий момент який відбувся останнім часом в моєму житті – це шанс і моя рішучість позбавитись від минулих обмежень які насправді існували тільки в моїй голові і голові інших. Це дуже довга історія, тому тут напишу тільки певні ключові моменти. По певним причинам (які довго зараз тут описувати) я після школи пішов в технікум і там у мене пропало бажання навчатися, я просто перестав бачити в цьому сенс. Це призвело до того що мене один раз відрахувати з технікуму, потім другий раз… І ось хто зна як, чисто формально я все ж таки з третього разу закінчив його. І пішов працювати в сферу торгівлі (торговий агент). Після цього, як в моїй голові, так і в голові оточуючих наді мною був створений ярлик (або бірка) – “не дуже інтелектуальна людина”.
З таким ярликом\біркою я спочатку не реалізував своє прагнення стати викладачем і замість цього пішов працювати продавцем в магазин. З часом я морально втомився від цього. На щастя в цей момент у мене була можливість влаштуватися в маленьку веб-студію. Але знову ж таки, із-за приклеїної на мене бірки “не дуже розумна людина” (близькі мені люди, щоб не ображати мене, називали це трохи м’якше “більш емоційний ніж інтеллектуальний”:), мене поставили на посаду SMM-спеціалість, замість розробника сайтів. Ну тіпа буде сидіти писати пости, з людьми розмовляти і.т.д. І так пройшло десь пів року. Як мені не сподобалося бути продавцем в магазині, бо доводилось щось “втюхувати” людям, так само мені не сподобалось бути SMM спеціалістом, бо суть схожа – ти “втюхуєш” або агресивно щось нав’язуєш людям. Але потім відбувся випадок значення якого я зрозумів ось тільки нещодавно. Трапилась ситуація коли наш розробник сайтів, певною мірою зайшов в глухий кут при створені сайту і не міг з нього вийти. Тоді начальство сказало більшості працівників – робіть сайт, в надії що це допоможе вийти з важкої ситуації. І, певною мірою я зміг це зробити, так це був далеко не ідеальний сайт, далеееко не ідеальний, але замовник прийняв його і загальні вимоги були виконані. Як би недосконало це все не було, але… з цього дня я не офіційно став розробником сайтів, ну а потім вже офіційно.
Але бірка “не зовсім розумної людини” все ще висіла на мені, вже мабуть в більшій мірі в моїй голові. Я не особливо добре навчався і залишався розробником “середньої руки” так би мовити. І ось, нещодавно, в течії всіх описаних вище подій. В один з днів я якось знову проаналізував своє життя і… Я написав свої дружині прохання щоб вона купила мені ряд вітамінів, які покращують процес навчання, мислення, концентрації. І написав їй “у свої майже 40 я присповнився рішучості розвінчати приклеєний до мене ярлик – “не особливо інтелектуальної” людини. Він на мені майже все життя висів. Прийшов час з цим покінчити:)” Ці слова якось народились спонтанно, прям за секунду до їх написання, ніби вистрілили з глибини душі. Я написав їх, і сам здивувався яке особливе натхнення до мене прийшло. Було передчуття справжнього розвитку. Якщо практично що це – то я хочу вивчити на певному рівні JS і React і в майбутньому зайнятися мобільною розробкою. В мої майже 40 років це буде важко, але це мій шанс. Це вам вже не додавати очки інтелекту в грі! Це можливість реального прориву, можливість покращення себе, можливість розбити кайдани які висіли не мені майже все моє життя. Цей момент також дуже сильно додав елементу гейміфікації в моє життя. Ти розвиваєш інтелект не якомусь там чоловічку на екрані, а ти розвиваєш свій власний інтелект.
Всі вище описані події призвели до того що життя реально почало грати якимись особливими фарбами. Я не відмовився від ігор в один день. Але зараз вже я відчуваю меншу залежність від них. Я відчуваю як поступово і потроху, але все більше і більше, моє власне життя стає грою і паладин все більше і більше переноситься з екрану монітора в реальність. Паладином стаю я.
Поділитися в соц мережах
