Я живу в багато сімейному будинку. До початку війни в ньому жило 5 сімей, після початку війни залишився тільки я і моя мама. 16 листопада із-за перепадів напруги в нашому домі сталася невелика пожежа, в результаті якої згорів газовий лічильник та нам повністю перекрили газ. Так я залишився в домі без газу, в домі в якому все опалення та пічки були на газу. Переживши пожежу ми з мамою були в стані коли ти не встигаєш усвідомити що відбувається а просто дієш на автоматі, так після пожежі піздно вночі ми й лягли спати.
Прокинувшись на наступний день в холодній кімнаті я зрозумів що нам знову вимкнули світло. Так ми і приєдналися до мільйонів українців які також живуть без світла, газу й тепла. Проблема ще була в тому що хоча графіки відключень і були, але далеко не завжди вони дотримувалися, більш того влада попереджала що відключення можливе навіть на декілька діб. Тому в такому випадку ти опиняєшся в ситуації коли не знаєш через скільки тобі дадуть світло, ти знаєш, а точніше відчуваєш тільки одне – градуси в кімнаті невпинно знижуються і цей процес невідворотній. Ти розумієш що потрібно діяти, потрібно щось робити.
Я вийшов до коридору і у вікно побачив перший сніг. Перший раз в житті споглядання першого снігу не принесло мені радості, а навпаки принесло холодне відчуття – зима близько (Привіт Джону Сноу).
На виході з дому мене чекав ось цей хлопець з блакитними очима. Його погляд показував що він чекає, на що він чекає я чудово розумів. Кожного тижня ми варимо йому великий казан м’яса яким годуємо його на протязі тижня. Зазвичай, на газовій плиті це можна було зробити за 1,5-2 години. Але газ нам перекрили.
Як і багато хто з українців, я в якійсь мірі підготувався до подібної ситуації. У нас на дворі була стара буржуйка, а також ми на всяк випадок запаслись дровами. Але дрова ми заготовили заздалегіть на всяк випадок і чесно кажучі думали що скоріш за все вони не задобляться. Навіть сокири в нас нормальної не було, єдине що в нас було це маленька ржава сокирка яка постійно відлітала від ручки.
І ось вдягнувши ту саму одежу в якій я вчора гасив пожежу я пішов розпалювати буржуйку.
Я не спеціаліст по розпалюванню буржуйки, але все ж зробив як зміг підготвку до розпалювання.
Не дивлячись на в чомусь складну ситуацію я відчув як це чудово і корисно хоч іноді підняти свою п’яту точку зі стула перед комп’ютером та попрацювати на свіжому повітрі.
Десь через годину я все ж таки розпалив буржуйку. Хтось посміхнеться від того що я цілу годину розпалював буржуйку, але такова реальність “айтішніка” який весь день сидить перед ПК:)
І ось десь 2-3 години по тому буржуйка була добре розігріта і ми поставили варитися казан з їжею для собаки, а потім ще й додали каструлю з супом для нас.
Так ми поперше зігрілися біля буржуйки, по друге зварили їжу як для собаки так і для нас. Доречі, суп приготованний на буржуйці на свіжому повітрі був неймовірно смачний!
Не дивлячись на те що весь процес зайняв більше 8 годин, але ми все ж знайшли вихід. Ввечорі я був дуже втомленний, але це була приємна втома. В кінці дня я нагрів на буржуйці воду і з задоволенням попарив замерзлі ноги.
Якщо рашисти думають що залишивши нас без світла і тепла вони нас зламають то вони просто не знають хто такі українці і мабуть погано розуміють слово незламність.
Поділитися в соц мережах
