Нещодавно відбулась подія, яка емоційно вдарила мене і збила з ніг, певною мірою деморалізувала. Ця подія пов’язана із моєю військовою службою, але процеси які я буду описувати пов’язані із внутрішнім станом і його налаштуванням, тому я вирішив описати це саме в цьому блогу.
Земля під ногами хитається: Втрата єдиної опори у «штабній фауні»
Мій начальник пішов в СЗЧ. І не просто СЗЧ – його зупинили на перетині кордону. Мені важко точно зрозуміти чому саме це так вдарило емоційно. Напишу свої думки з цього приводу. По-перше, довгий час, десь пів року, він був єдиним “з мого відділу”, тобто своїм. В штабі всі відділи, здебільшого, кучкуються із своїми: стройова зі стройовою, ЦВС із ЦВС, адмінка з адмінкою і.т.д. Наше “коло” складалося із двох людей – мене і Тараса. Особливо це проявилось якраз останнім часом. Коли почався переїзд, то якраз всі почали кучкуватися і кожний відділ піклувався про своїх – куди переїхати, де саме сісти, як все перевезти. Начальники відділів “вибивали” хороші місця для своїх підлеглих і.т.д. Там де я сидів я був один, я не належав ні до якого відділу з тих що знаходились в моєму офісному приміщенні. Тому коли почались збори я перемістився і сів прям біля стола Тараса. Разом із ним ми збирали речі, разом вантажили, разом переїжджали, разом шукали собі місце де нам сісти. І там потім разом і сіли. В цій “штабній фауні” Тарас був єдиний під чиїм протекторатом я був, він був тим кому я допомагаю. В будь-який момент НШ міг бачачи мене зупинитись і спитати “а що цей хлопець тут взагалі робить?!” і тоді Тарас сказав би – він допомагає мені.
Тобто вся моя діяльність була пов’язана з тим що я в чомусь допомагав Тарасу. Він був начальник і розумів (на певному рівні) що взагалі потрібно робити. А я просто допомагав йому це втілити. І тут, в неділю, прийшовши вранці на службу, я дізнаюсь що він пішов в СЗЧ.
Тінь чужого вчинку: Чому чужа помилка давить емоційним вантажем
Важкого емоційного стану додавало саме те як Тарас пішов в СЗЧ. Прості СЗЧ для переходу з частину в частину в ЗСУ між своїх навіть злочином не вважаються, це як робочий момент. На “СЗЧ на декілька днів” дивляться крізь пальці – “мовляв, треба було хлопцю відпочити”. А ось намагання перейти за кордон – це вже як зрада. Таке вже зневажають. Для деяких людей які заходили прям місце де він сидів стало тіпа як прокляте. Один із тих хто заходив, хотів десь сісти щоб почекати, подивившись на стілець Тараса він сказав “не хочу я на нього сідати, краще постою”. І так як я був частиною відділу Тараса, так би мовити його правою рукою, то часткового ці “косі погляди” передались і на мене.
Приблизно ось така ситуація, мені важко пояснити всі причини але фактом було те, що зі мною був важкий, деморалізуючий і пригноблюючий емоційний стан.
Я розумів що все якось зліпилось в один незрозумілий важкий ком, який давив на мене, і що треба в усьому цьому розібратись. Пощастило що це все було в неділю, якраз в той єдиний день коли у нас був скорочений розклад і ми працювали до 16:00.
Алгоритм самоналаштування: Прогулянка парком та 8 кроків до ясності
Я взяв із собою рюкзак, в нього поклав свою улюблену книгу яку часто використовую щоб внутрішньо налаштуватись і навести порядок, це книга про універсальні вселенські принципи. І пішов в парк біля театру опери і балету (це біля станції метро Архітектора Бекетова). Я просто йшов і думав, попиваючи при цьому смачну каву (а потім мохіто, а потім ще каву з апельсиновим соком). Я йшов, думав, намагався проаналізувати ситуацію, правильно її зрозуміти, знайти правильний погляд. І ось думки і усвідомлення які до мене прийшли.
1) Потрібно зрозуміти що Всесвіт хоче через це все мені сказати і передати.
2) Потрібно мати чітку і визначену структуру свого відношення/розуміння цієї ситуації (тобто не змішувати всі емоції в одну купу).
3) Потрібно чітко побачити, визначити і окреслити всі накручені страхи і ситуації. І позбавитись від них. Не треба себе мучити страхом того чого насправді не існує.
4) Варто спробувати передбачити і спрогнозувати всі можливі хороші перспективи (можливі наслідки і плоди) від цієї ситуації.
5) Треба бути уважним і зібраним, не вітати в хмарах.
6) Потрібно мати чіткий і адекватний план і його притримуватись (план того що я буду робити на службі, над якими задачами працювати). Мені самому ж буде спокійніше, якщо в будь який момент я зможу дати відповідь – чим я займаюсь.
У корені мого страху — небажання брати відповідальність
7) І ось, намагаючись знайти внутрішню причину страху, я побачив всередині себе важливий момент – в корені мого страху лежить небажання брати на себе відповідальність. А небажання брати на себе відповідальність в рамках моїх цінностей – це дуже погано і не правильно, бо я вважаю що взагалі відповідальність врятує цей світ. Тому я прийняв рішення що буду намагатись контролювати і “тримати в полі зору” це відчуття, цю тенденцію уникнути відповідальності. І знову нагадав собі що ще давно прийняв рішення вчитись любити відповідальність (ну звичайно жеж що це важко дається, але іноді все ж таки бувають просвітлення).
Нові перспективи: Від розмов із НШ до нового матеріалу для творчості
8) Намагаючись втілити пункти 1) і 4) тобто намагаючись знайти хороші перспективи від цього всього я побачив наступне – до цього НШ досить зневажливо дивився на нас обох з Тарасом, тіпа якісь два ледаря які не зрозуміло чим займаються. І звісно ж що це давило і гнобило мене. А тут, після всіх подій, НШ зібрав мене і можливого майбутнього начальника нашої служби, і в ході наших обговорень він навіть спитав як мене звати, і навіть не забув про це до кінця цієї розмови:).
Також, я згадав на скільки мене сильно обурювала вся совкова формальність із якою ми виконували задачі (з цього приводи ми досить часто сперечались з Тарасом, я пропонував менш формальні методи, але начальником був Тарас:). І мій потенційний новий начальник, як мені здається, людина менш формальна, тому буде можливість робити менш формальну роботу.
Також, гарною можливістю є те, що у мене з’явиться більше матеріалу про що писати:) Я люблю писати статті, але завжди потрібен матеріал. Зараз, з моїм письменницьким методом – матеріалом є моє життя, точніше якісь події в ньому.
Після цих всіх роздумів я відчув що важкий емоційний стан пішов. Я провів внутрішнє налаштування.
Поділитися в соц мережах
