Десяте усвідомлення – для кращого пояснення десятого усвідомлення, опишу детальніше грунт або тло на якому воно виникло. Правда в тому що більшість людей здалися в боротьбі зі злом. Все більше й більше я бачу ідей і ідеологій про те що зло і добро існували завжди, що так все було створено, що добро і зло вони доповнюють одне одного, і що добро взагалі то і не може існувати без зла. Як геймер я бачу це майже в усіх іграх, причому з кожним роком загальний настрій в іграх стає все більше і більше сумним і безнадійним. Все більше і більше з’являється ідей “не все так однозначно” (хм, десь я це вже чув) і все більшим і більшим трендом стає “сіра мораль” в іграх яка каже – “ідеально добрим бути просто неможливо, навіть і не намагайся”. Щось схоже я бачу і в фільмах.
Так от, усвідомлення було в тому що – досить так жити, досить здаватися перед злом. Я все ж таки вірю що зло це як хвороба, хвороба яку можна вилікувати. І ось це “досить так жити, досить здаватися перед злом” воно мені нагадало ситуацію з Україною. Так і велика кількість українців довгий час жили під росією і мукали що це нормально, що тут нічого ж не поробиш, що це не так вже й погано, я сам таким був.
І тут Україна сказала “досить”. Якоюсь мірою це схоже на момент з матриці, коли Нео зупиняє кулі. Але потрібно розуміти що у такого рішучого вибору будуть наслідки. Україна, наприклад, вже четвертий рік отримує наслідки свого вибору. Так і в звичайному житті – ми або просто здаємось і намагаємось не бачити всього зла навколо нас і філософствуєм кажучи “нууу, не все так однозначно і.т.д.”, або намагаємось боротись. Боротись важко, важче ніж жити в світі де “добро і зло доповнюють один одного і не все так однозначно”. Тому кожен з нас сам обирає чи здатись, чи боротись.
Одинадцяте усвідомлення – я повинен усвідомлювати в яку єпоху живу, відчувати її, відчувати які вітри зараз дують. Я би сказав навіть по іншому – потрібно бути як серфер, відчувати і розуміти які зараз є хвилі, як можна спіймати хвилю, бути на гребні потрібної хвилі. Щоб було зрозуміліше – наведу кілька прикладів:
Я жив в місці де відбувався процес постання української культури, але я не знаходився в тій реальності. Я ходив тими самими вулицями, дихав тим самим повітрям яким дихали ті люди які творили українську історію, але я не жив в тій реальності. Тому це все пройшло повз мене. Якщо більш детально то я народився і провів все своє дитинство і юність в Дінпрі. Як відомо Донецьк, Дніпро і Харків – це міста які більш за все піддавались пропаганді про “руський мір” і.т.д. Я ріс в цьому всьому лайні, неусвідомлено їв це лайно і навіть не задумувався чи є нормальна їжа. Я соромився того що я українець, вважав що Україна це яесь незрозуміле формування, цурався себе, відчував себе якимось неповноцінним і не мав жодного приводу якось пишатися тим що я Українець. Але в цей самий час, в тій самій країні, можна сказати біля мене, жили інші люди, які не їли це лайно, відчували себе повноцінними і могли пишатися тим що вони українці. Саме ці люди і сформували кістяк майдану. Доречі, якщо казати про майдан то саме в той час я якраз жив в Києві, якраз недалеко від майдану. Майже щодня ходив повз нього, але майже не жив в тій реальності. Тому в більшій мірі все це пройшло повз мене.
Інший приклад – після другої світової війни більшість цивілізованого світу усвідомила що примітивно і убого жити просто бажанням захопити як можна більше земель і через це доказати собі і іншим який же я крутий. Вони зрозуміли що набагато краще торгувати один з одним а не воювати. Після другої світової війни, деякі країни переможниці звільнили свої колонії і надали їм рівні з іншими світовими державами права. Люди увійшли в нову епоху, нове світосприйняття. Але, на превеликий жаль, в цю нову епоху увійшли не всі країни. Деякі країни одразу після другої світової війни скористались можливістю і почали захоплювати території. Одна з таких країн і зараз живе в тому кам’яному віці, до сих пір вважаючи що захоплення інших території принесе їй щастя. Так, це країна яка сьогодні стала обителью зла – Росія. Вона так і не змогла увійти в цю нову епоху яка відкрилась перед більшістю цивілізованих країн.
Підсумовуючи – ми повинні намагатись зрозуміти і відчути в яку саме епоху ми зараз живемо, щоб вона не пройшла повз нас.
Поділитися в соц мережах
