Хочу попередити що ця стаття може трохи важкою для розуміння. Особливо для людей які не займалися глибоким самоаналізом.
На цій зустрічі основним було питання про моє усвідомлення яке до мене прийшло пару днів тому, а семе “Раптом, на якийсь момент прийшло ясне і чітке відчуття що мої життєві справи, мої цілі, задачі – це все справжнє вони і є найкращим аналогом ігри”. Моє питання було в тому “що це було? це було благословення зверху яке було надано за рішенням якихось вищих істот і я не можу на це впливати і не відомо коли воно знову прийде, чи це мій стан і я можу щось зробити щоб знову до нього прийти”.
Щоб було краще зрозуміло постараюсь пояснити трохи детальніше. Якби раптом такий стан і ось таке не просто інтелектуальне розуміння, а живе емоційне відчуття було у мене завжди то я ніколи не зіткнувся з проблемою залежності від ігор. Я би ніколи не тікав від реального життя, тому що я б ось так живо усім своїм єством відчував би що ось це моє життя воно цікавіше за будь яку ігру. Навпаки, я би поринав в життя і всі його аспекти з такою ж цікавістю і ентузіазмом як я це роблю коли знаходжу цікаву комп’ютерну гру.
Але реальна ситуація такова що ось таке живе усвідомлення прийшло десь на 5 – 10 хвилин.
Я також поділився що давно, багато років тому, за кордоном, у мене було схоже переживання, але тоді воно стосувалося усвідомлення того чому потрібно жити жертовним життям.
Перше що спитав Коуч “Що тобі дало це усвідомлення? Ти змінився” Я відповів що звісно я залишився таким яким і був. Але потім при подальшому обговоренні я згадав що все ж таки певний результат цього переживання був, тобто незважаючи на те що всі живі переживання і відчуття пішли, сама інтелектуальна пам’ять залишилась. Звичайно, інтелектуальна пам’ять це можна сказати пару відсотків. Тому що головним чудом цих переживань був сам стан ясності і усвідомленості в якому я знаходився. Але в цьому стані я все ж таки глибоко і ясно усвідомив щось дуже цінні, і принаймні інтелектуальна пам’ять про це залишилась.
Коуч, при спілкуванні часто запитував мене “отримав ти це переживання, і що? як ти будеш його використовувати”. Я знову сказав що моє головне питання – чи можу я щось зробити щоб таке переживання знову повернулося. Коуч спитав мене – а отой 50 річний який досяг успіху він у такому стані чи ні. Я сказав що не знаю, тому що не знаю чи цей стан це благословення звише чи це все ж таки мій стан.
Коуч навів гарний приклад цього стану – ти знаходишся в темній і захламленій кімнаті, там куча всякого різного сміття, якісь великі і важкі предмети. Мені щоб пройти далі потрібно це все розгрібати, але в кімнаті темно і я нічого не бачу. І от не пару секунд увімнкули світло, і я все чітко побачив.
Спочатку, коли Коуч спитав мою думку то я сказав що мабуть це якісь вищі істоти раптом вирішили чомусь мені допомогти і наврядче я маю на це хоч якийсь вплив. Коуч сказав що це мабуть дуже песимістичний висновок, сказав що я теж маю певний вплив на це.
В кінці нашої зустрічі залишилась одна з ключових задач. Потрібно було хоч трохи зрозуміти завдяки чому прийшло таке відчуття. Але в моєму випадку я не міг зрозуміти від чого це приходить. Якщо брати нашу аналогію зі світлом в кімнаті Коуч сказав що це як п’ятою точку випадково натиснути вимикач і самому цього не зрозуміти.
Коуч спитав було хочаб віддалено схожі випадки коли я досягав чогось подібного і я знаю завдяки чому це. Я навів приклад із життя коли десь місяць, щоденно, робив медитацію. І ми вирішили що мені потрібно спробувати це.
Поділитися в соц мережах
