Ця стаття є прямим продовженням моїх роздумів про армійську бюрократію та перевірки. У попередньому дописі я зупинився на тому, що в нашій службі відбулася подія, яка повністю перевернула мій звичний уклад.
Мій начальник пішов в СЗЧ, при чому в серйозне, його зупинили на перетині кордону.
Самотній матрос у відкритому океані: Шок від раптової самотності
Я був приголомшений і певною мірою зніяковілий подією, було якесь відчуття покинутості і навіть зради. Проблема в тому що сталось це неочікувано. Ось був начальник який всім керував, який розумів весь процес. І був я, той хто допомагав і робив все що каже начальник. Тобто я просто робив те що скажуть. І тут я опинився сам. Це схоже на те якби вас взяли матросом на корабель який пливе на експедицію. Є капітан і головний по експедиції, вони там взагалі вирішили навіщо ця експедиція, які її цілі, куди потрібно плести, що робити і.т.д. І є ви – матрос, ви просто робите те що вам кажуть – мити, прибирати, носити або не носити тощо. І ось в один день ви прокидаєтесь і бачите що на кораблі посеред океану залишились тільки ви. більш детально про мій емоційний стан від цієї події і як я його відновлював я описав в окремій статті мого блогу про внутрішній шлях.
Після цієї подій наше командування відмовилось приймати назад мого начальника СЗЧ-шника. Тому тимчасово виконуючим обов’язки начальника була призначена інша людина, яка звісно ж до цього жодного дня не займалась безпекою військової служби. Тому як я до цього допомогав одному начальнику, тепер так само я повинен був стати помічником іншого. Але тепер мені потрібно було вже самому також занурюватись в курс справ. Самому потрохи розбиратись що до чого.
Гігабайти хаосу та пошук точки опори
Мені накидали на флешку купу різних файлів, наказів, звітів, інструкцій і.т.п. Вони були в напів хаотичному стані. Ну знаєте як це – людина чимось займається і собі на флешку скидає все що з цим пов’язано – те що їй давали, те вона там сама робила, те що варто буде “потім почитати” і.т.д. Мені купу всього накидали, декілька Гб. Але я розумів що якщо я почну це все перечитувати зараз то я просто в цьому потону.
Потрібно було почати з певного стрижня цієї всієї структури. Тобто щоб спочатку зрозуміти загальну картину, загальну структуру.
Тобто якщо на вас одразу просто вивалюють купу інформації то майже природно ти опиняєшся в певному стані хаосу. І щоб позбутися цього хаосу важливо як можна чіткіше зрозуміти дві речі:
1) Де я зараз знаходжусь
2) Куди мені потрібно рухатись
Для цієї мети я знайшов два файли критерії перевірки і стан служби.
Критерії перевірки, це був листочок з яким до нас прийшов перевіряючий з ГШ, в ньому були прописані пункти по яким він буде нас перевіряти, для зручності я переніс його в електронну версію. Ці критерії мені підказували що взагалі повинно бути, тобто що нами взагалі повинно бути зроблене.
Стан служби – це частина великого звіту який перевірка надало наверх. Тобто частина яка стосувалась саме нашої служби. Якщо критерії давали загальну картину того що від нас очікують, то файл стан служби давав загально-поверхневе розуміння – яка зараз наша реальна ситуація.
Я декілька разів перечитав обидва ці файли. Завдяки цьому в голові почала складатись загальна картина.
Якось, під час розмови з моїм сусідом по кімнаті Дмитром, я поділився з ним моїм обуренням що насправді-то в тому що я роблю є мало користі. Дмитро сказав що якщо хочаб одне життя буде врятоване завдяки нашій роботі то сенс буде. І також він додав що роблячи всю цю безглузду рутину ми звільняємо від неї нашого командира, щоб він займався дійсно важливими справами.
Розмова з Дмитром і нічне небо: Народження «тихої диверсії»
Прогулюючись ввечері, цього ж дня, йдучи з магазину додому. Йдучи в спокої і дивлячись на зоряне небо, я раптом отримав певне натхнення від думки що тепер я можу спробувати хоч трохи привнести сенсу і хоч якої дійсної користі в цю всю сферу. Чи вдасться у мене чи ні, і на скільки вдасться – я не знаю. Але варто спробувати. І самі ці зусилля вже не будуть під владою “Царства безглуздя”, це буде вже диверсія в стані ворога. Тобто зусилля зробити хоча б якусь реальну користь, це вже є диверсією проти формалізму. Звичайно що диверсії будуть невеличкі і точкові, але сам факт того що я буду намагатися робити ці диверсії, і буду йти в цю сторону – це вже певний результат.
Від галочок до реальних дій: Три ідеї як зробити невеличку диверсію в стані формалізму
Досліджуючи і роздумуючи над критерії перевірки і стан служби, а також потроху розбираючись потроху в цьому вороху документів що мені накидали на флешку які мені скинули на флешку, я прийшов до декількох цікавих ідей.
1) Одна з основних цілей нашої служби це проінструктувати всіх новоприбулих із правилами охорони праці і пожежної безпеки. І ось мій сусід Дмитро підказав цікаву ідею – можна разом із анкетами які дають новоприбулим давати також на ознайомлення дві невеликі, змістовні і прості інструкції з охорони праці і пожежної безпеки. Це було б першою диверсією в стані формалізму. Тобто замість того щоб людина знову просто ставила підпис під “З правилами охорони праці ознайомлений”, це надавало б можливість людині дійсно ознайомитись з певними правилами, отримати корисну інформацію. Для реалізації цього, потрібно тільки отримати згоду спочатку від мого нового начальника, а головне згоду він керівництва, чи погодиться стройова цим всім займатися.
2) У нас офіційно прям от по штатці є 4 пожежника. Я не знаю хто це і чим вони насправді займаються, тому що звісно ж що призначені вони були формально. Ну і звісно що в пожежній безпеці вони нічого не тямлять. І от прийшла думка відправити їх на навчання. По ідеї так і потрібно зробити, тому в цьому випадку буква закону і статуту на моїй стороні. І якщо вони пройдуть навчання, то є певна ймовірність що хоча б один з них пройде його більш менш нормально і адекватно, і зможе потім допомогти нам з влаштуванням пожежної безпеки на локаціях. Тобто це може бути ще одним ударом по формалізму. Замість того щоб формально рахуватись пожежниками, люди отримали б можливість дійсно отримати освіту про те як цим пожежником бути. Всю цю “операцію” можна було б назвати – оживити паперових пожежників.
3) Також прийшла ідея що розібравшись трохи в документах нам із моїм новим начальником варто влаштувати “турне по всім локаціям” подивитись як там справи, як там справи з охороною праці, як там справи із пожежною безпекою тощо. Тобто це надало би нам реальну інформацію на основі якої можна було б вже планувати наступні диверсії проти формалізму.
Момент істини: Мій вибір між болотом і відповідальністю
Підводячи підсумки – якщо раніше я був просто виконавцем який тільки робив те що йому скажуть і мав можливість тільки питати “чи потрібно в чомусь допомоги”, то тепер же я певною мірою сам став со-начальником. То тепер певною мірою починається момент істини – чи залишусь я сидіти в тому самому болоті просто йдучи по накатаній і продовжуючи все так як було, чи у мене все ж таки вистачить бажання, сил і рішучості хоча б щось покращити в цій системі.
Поділитися в соц мережах
