Кажуть що формалізм неможливо прибрати з нашої армії, але я вважаю що все не так безнадійно. Ця стаття є певним продовженням попередньої статті. В ній я продовжу тему позбавлення від формалізму і совковості в нашій культурі. У мене є хороша новина – мій новий начальник теж не любить формалізму.
Принцип «Мені не байдуже»: Перше зіткнення з новим підходом
Ще на самому початку, коли я показував йому намальовану з минулим начальником схему евакуації при пожежі, і розказавши як я сперечався з минулим начальником (він сказав малювати евакуацію з усіх 4-х виходів, а я не погоджувався і казав що деякі з них насправді зачинені, і люди не зможуть з них вийти). І ось побачивши це, новий начальник сам сказав що це формалізм і що треба буде виправити, вже тоді я відчув – цей новий начальник інша людина (не така як попередній).
Не буду описувати всіх рис нового начальника, є хороші, є погані. Найважливішим є інше – ми з ним зійшлися в двох моментах, я би навіть сказав в двох моральних принципах.
- Боротьба з формалізмом.
- Принцип – “Мені не похер”, тобто – мені не всеодно. Він як і я помітив що в армії майже всім, майже на все похер. І він сказав що він хоче бути людиною “якій не похер”. Це дуже сильно зрезонувало з моєю душею, давно вже я мав таке саме прагнення.
і почалося…
Те що почалося було дуже важким. Можливо я вам скажу явні і банальні речі, але – зробити формально набагато легше, ніж зробити нормально. Ми почали з рішучістю робити нормально.
Чим прискіпливість до деталей відрізняється від формалізму
Іноді, занадто сильна прискіпливість до деталей може виглядати як формалізм. Але насправді це кардинально різні речі. Формалізм направлений на те щоб пусту річ, яка насправді не несе ніякої цінності, зробити такою щоб вона виглядала такою ніби вона нормальна. Прискіпливість до деталей навпаки, вона намагається зняти етикетку “нормальності”, зазирнути всередину і перевірити, а чи все нормально, чи все насправді зроблено.
Періодично я ловив себе на тому що злюсь, злюсь від думки “ну навіщо так дотошно все робити, можна ж цей момент пропустити”, “ну кому це потрібно!?”. Але потім я розумів що ті деталі над якими ми так довго мучимось, вони направлені на те щоб прибрати розпливчастість і каламутність. Зло процвітає в розпливчастості і каламутності, вони для нього як гарна середа для бактерій. Тому ці деталі були направлені на те, щоб замість розпливчастості і каламутності, були точність і прозорість. Така робота точно не є формалізмом.
Зведення трьох реальностей: Чого боїться корупція
Один з найважчих моментів – це звести все. Тобто, до цього були можна сказати три розділені сутності – те що до нас прийшло, те що ми видали і те що знаходиться на складах підрозділів. Ну ладно, між тим що ми видали і тим що знаходиться на складах підрозділів – більш мень зв’язок був, але не повний і не в усьому. А от те що до нас прийшло – це взагалі окрема планета. І от зараз перед нами стоїть важлива, але важка в даній ситуації, задача – повністю звести ці три сутності. Щоб, наприклад, я швидко міг сказати – ось цей вогнегасник, який знаходиться в …. підрозділі, він прийшов до нас на склад від такого-то благодійного фонду, такого-то числа, по такій-то собівартості, по такому-то акту (номер і дата акту), потім ми по ось такій накладній (номер дата) передали цей вогнегасник в підрозділ.
Створення такої системи і чіткості потребує багато зусиль, особливо це важко робити якщо до цього цілий рік все було занедбано. Хтось запитає – “навіщо цим всім заморочуватись?!”. Корупція і інше зло бояться чіткості і прозорості, так само як вампіри бояться сонячного світла.
Анатомія ідеального звіту, або як виконують накази за півгодини
Був у нас також цікавий випадок, якраз випадок коли ми змогли зробити невеличку диверсію в системі формалізму. Прийшло розпорядження яке вимагало ряд моментів по безпеці, в тому числі ознайомлення під підпис 100% особового складу з оновленою інструкцією про повітряну тривогу. Цей документ зайшов до нас в другій половині дня 11 вересня, а відповідь про зроблені роботи потрібно було вже дати до 13 вересня. 2 дні на виконання… Той хто в темі знає що таке зібрати підписи з усього особового складу, з усіх рот, взводів і відділень. Це точно робиться не за пару днів. Мені стало цікаво що відповіли інші, і одразу після отримання я пішов до нашого СЕДО-шника (СЕДО це засіб зв’язку) і попросив його подивитись що відповіли інші частини. Через пів години після отримання вже були частини які відрапортували що все на 100% виконали.
Ми протягом 11-12 вересня зробили паперові задачі по цьому розпорядженню. І зробили розсилку по всім підрозділам, де сказали що потрібно зробити, в тому числі і що потрібно ознайомити весь особовий склад під підпис. 13 числа потрібно вже було давати відповідь, і по всіх правилах сучасної армії (яка ще не вирвалась з лап комунізму-формалізму) потрібно було подати звіт в стилі “всі задачі виконанні на 100 відстків, ура!”. На сьогоднішній день це як норма і як правильний і гарний тон в армії, це я вам кажу як людина яка працює діловодом вже більше 2-х років. Тобто якщо ви отримали якийсь наказ або розпорядження і певний термін – то ви зобов’язані, в цей термін, дати звіт що все виконано.
І тут, для тих хто не в темі – коли я пишу що отримавши розпорядження ти повинен до зазначеного сроку дати звіт про те що все виконано, то це не як в крутих фільмах коли головний герой робить неможливі речі. Ні, ні, ні. Я вірю що там на передку, таке періодично може траплятись, там люди дійсно роблять неможливі речі. Але я зараз пишу про штаб і штабну роботу. Тут все далеко не так. Далеко не завжди ці розпорядження повністю прочитують. Буває так що отримавши таке розпорядження начальник каже до свого діловода “я тобі в зеленці вислав, знов цей спам прийшов, наригай їм відповідь”. Приблизно так і народжуються звіти через пів години після постановки задачі про те що все виконано на 100%.
Маленька диверсія: Що буде, якщо написати наверх правду?
Повернемось до нашої ситуації. Ввечері 12-го числа був вже критичний час коли потрібно відправляти відповідь. Ми к цьому часу встигли зробити всі паперові роботи, і розіслали по всіх підрозділах сповіщення про необхідність ознайомити весь особовий склад під підпис. І ось що ми зробили – в відповіді наверх ми так і написали що підрозділи із задачею ознайомлені і що ми чекаємо на листки із підписами з підрозділів. Тобто ми порушили цю залізобетонну традицію – відписувати що все виконано. Це викликало у нас азарт і певну дитячу радість, як це не дивно але відчуття було схожим на те як в дитинстві ти зробив якусь витівку і очікуєш як же на це відраєгують.
Відповіді ніякої не було. Тобто все прийняли нормально і все. Чому не було відповіді? Чому ніхто не написав щось тіпа “як так, як ви могли вчасно не виконати розпорядження!?” Не знаю, але на мою думку – тому що там наверху ніхто навіть не читав нашої відповіді…
Вибір без оплесків: Вичавлювати із себе совок щодня
Підводячи підсумки – 70 років під совком дали свій результат. Як не прикро, але совок в нашій крові і в нашому кістковому мозку. Але кожен з нас, в кожен момент свого життя робить вибір – слідувати совку чи ні. Відходити від совка це важко, часом дуже важко. Часом твоїх дій може ніхто не побачити і не похвалити. Тому перш за все ти відповідаєш перед самим собою – чи готовий я жити по іншому, чи справді я цього хочу?
Поділитися в соц мережах
