Сьогодні була можливість відчути себе військовим. Ми з Віталієм тільки приїхали з учебки. Нас привезли на ось той перевалочний пункт або базу на якій я провів два тижні.
Звичайно що ми хотіли хоч на пару днів заїхати додому. Побачитись із родиною, перевести дух, відпочити, трохи переосмислити що взагалі відбулося.
Але нам у приписі написали явитись у свою частину 24.08.2024, тобто на наступний день:)
Частина знаходиться в іншому місті, до якого їхати більше 6 годин.
Ось так, тільки приїхавши з учебки нам потрібно їхати вже в частину.
Але, я підписав контракт і тепер собі не належу. Я належу ЗСУ:)
Зараз ми їдемо в машині з Віталієм. Їдемо в нашу частину. З нами в цю саму частину їдуть ще два чоловіки. Чоловіка які в буквальному сенсі більшу частину свого життя сиділи за гратами.
Один з них каже що більшість із того що зараз бачить він бачить вперше. Для прикладу – ми зайшли на заправці в туалет. І коли він побачив сушилку для рук то не знав що це таке і як цим користуватись. І коли побачив що в неї можна застосувати руки, то був дуже здивований.
На наступній заправці він знов зайшов у туалет. І потім хвилин 5 з круглими очима розповідав як унітаз сам змив воду. Він сказав що таке враження у нього що хтось спостерігав за ним, і коли він закінчив свої справи то змив за ним.
Армія, або, якщо брати точнішими – війна, дають таким людям другий шанс. Шанс почати життя з початку. Чи скористаються вони цим шансом? Я не знаю.
Я знаю що ми їдемо в частину. Що буде там? Точно я не знаю.
Я не розумію як в армії можна залишатись атеїстом:). Під час війни армія стають тебе в таку позицію коли самим основним що в тебе є – це надія.
Поділитися в соц мережах
