Дуже довго не писав. В більшості тому що просто не було часу. Навіть коли термінові справи закінчувались я брався за ті що не є терміновими, але зробити потрібно. Війна навчила мене тому, що весь вільний час бажано використовувати для підготовки. Тому що коли прийде критична ситуація то готуватись вже буде пізно. По друге життєвий досвід показав, що не відомо скільки вільного часу у тебе буде умовно “завтра”. Зараз у тебе є відносно вільний час, краще використай його на довготривалу задачу, тому що все може статися так що наприклад найближчий місяць ти просто не зможеш виділити час на цю задачу. Тому любий вільний час я намагався присвячувати підготовці, тобто робити довготривалі справи щоб не настав той день коли вони стануть терміновими.
Щоб краще зрозуміти ситуацію потрібно усвідомити армійський принцип – коли тобі сказали щось зробити то їх ВЗАГАЛІ не цікавить як ти зможеш це зробити, тобі скажуть “ну у тебе ж на сон час є, чому ж його нема на виконання завдання”. Ти повинен будеш це зробити, і нікого не буде цікавити чи в стані ти це зробити, чи хочеш ти їсти, спати або відпочивати. Не знаю як для кого, а для мене це страшна ситуація. Я в ній був і я до панічного страху не хочу в ній знову опинитись. Тому я так багато думав про підготовку. Слово підготовка навіть мабуть тут не дуже доречне, іншими словами можна сказати так – зробити все що можеш щоб знвоу не попасти в ситуацію коли ти повинен, умовно кажучи, за 3 години зробити те що ти по своїй швидкості можеш зробити за 2 дні, або за 2 дні зробити те що ти по своїй швидкості можеш зробити за тиждень і.т.д.
Тому виділяти час на написання статей було для мене чимось подібним до святотатства. І це була одна з основних причини чому я так довго не писав. Але зараз понічний страх трохи пішов, я трохи заспокоївся. І вирішив потроху виділяти час, коли він є, на написання статей.
У мене був довгий процес прийняття ситуації в якій я опинився. Важко все описати. Єдине що можу написати точно – процесс рухається, відторгнення ситуації в якій я опинився на сьогодні вже значно менше ніж було місяць тому.
Прийшло усвідомлення яке звучить так – “Так життя зупинилося, але боротьба, справжня боротьба почалася. Так, необхідно визнати і прийняти – що зупинилося. Але і усвідомити – що почалося.” Нижче я поясню що це все означає.
Я довгий час не міг прийняти що в багатьох моментах життя зупинилось. Я не можу бачитись і проводити час із рідними і близькими. Не маю досуга взагалі як такого, я не можу сісти і подивитись спокійно фільм, не можу піти прогулятись і.т.д. Щоб краще зрозуміти поставте в цей список своє будь яке хобі, улюблену звичку або інше проведення досугу. Та навіщо далеко ходити – я забув що таке душ, я вже два місяці “миюсь” вологими серветками, навіть голову я чищу вологими серветками (беру серветку і тру нею волосся) попрати речі тут це дуже важка задача, тому я ношу їх до останнього. Як я писав вище я навіть не міг писати статті.
І проблема не тільки у відсутності часу. Проблема в самій атмосфері. Майже постійно стоїть атмосфера напруги і легкої тривоги. В будь який час може щось початись. Коли проходять штурми однієї зі сторін то тут взагалі все кипить. Ти просто не можеш “розслабитись” і займатись улюбленою справою в такій ситуації. Дехто може, я бачив як хлопці грають в комп’ютерні ігри, не розумію як у них вистачає нервів це робити. І в такій ситуації твоє “життя” зупиняється. Тільки зараз потроху почався процес прийняття того що я живу в такій реальності. Ось що означає – життя зупинилось.
Але з іншого боку це все досить сильно активізувало мене, я постійно вимушений виходити із зони комфорту. І всі ідеї про те що потрібно боротись за все хороше проти всього поганого – воно стало ближче. Я проходжу досить сильний процесс трансформації і беру участь у дійсно добрій справі. Те про що я раніше думав – “от було б добре робити так і так” то зараз я став набагато ближче до цього. Я беру участь в дійсно добрій справі і долаю себе так як мабуть не долав ніколи. І якщо раніше я просто сумно вздихав від того що так і не наважуюсь кинути собі виклик, то зараз я вже можна сказати в середині цього виклику. Якщо раніше я боявся цієї боротьби – то зараз я борюсь.
Раніше у мене було “моє комфортне і приємне життя” і не було справжньої боротьби, а зараз у мене нема “мого комфортного і приємного життя” але є справжня боротьба.
Поділитися в соц мережах
