В сьогоднішньому посту я хотів поділитись цікавим явищем яке я побачив. Одразу проговорю я не можу з упевненістю сказати що так воно скрізь, я можу казати тільки за наш батальйон, тому що тільки його я і бачив із середини. Але, я чомусь думаю що схожим чином справи обстоять і в інших частинах.
Як ви побачили із заголовка, це явище я назвав “козацький дух рівності в ЗСУ”. Що я маю на увазі. Коли я трохи вивчав історію України, то чув що у козаків був такий дух рівності і поваги один до одного. З цього там випливало інше явище, як каже козацьке прислів’я “То не козак, що не думає отаманом бути”, але це вже інша тема. Тобто нам історія розповідала про дух рівності між козаків. Чи була це правда? Достеменно ми не можемо цього знати. Я же зі свого боку поділюсь що зараз своїми очима бачу в ЗСУ.
Насправді я стикнувся з ситуацією якої просто не очікував. Ну от якою була моя уява по фільмах в яких я бачив військових (ну а де ще мені на них дивитись!?). Ну от в фільмах ми бачимо що є такі от прості вояки, так, вони такі прості хлопці. Але от генерали це такі важливі дядьки, ходять у начищених до блиску туфлях, з кучею погонів, мають дуже такий важний вигляд і.т.д. Ну і взагалі ми часто бачили в фільмах ось це віддавання честі, ось те раболепство перед генералами, полковниками і.т.д. Так, звичайно що дивлячись зараз в ретроспективі ми розуміємо що більшість цих шаблонів і уяв були побачені і взяті з совкових або москальських фільмів. А Українські? А Українських то особливо і не було, але це вже інша тема.
І от розбиття міфу почалося ще в учебці. Ми питали у наших інструкторів як же нам їх вірно називати, по чину, чи по ім’я по батькові. А вони нам відповідали – та називайте просто по імені, або по позивному. І бачачи в наших очах “не розуміння” і не сприйняття такого повороту подій, казали – можете додавати слово пан, “Пане Олексій”, “Пан Скай” і.т.д. Деякі інструктори принципово казали – не називайте мене пан, кажіть просто друже, “Друже Дим” і все.
“Ну ок, то ж були просто інструктори, прості люди, а от лейтенанти або полковники! то мабуть інший випадок” – скажете ви. Я теж, так думав. Що ж, йдемо далі. Одразу скажу – так, я вже мав можливість спілкуватися і взаємодіяти і з полковниками, і з старшими лейтенантами і.т.п. Ну не те щоб ми там чарку розпивали, але певний досвід спілкування і взаємодії все ж таки був.
І що ж я побачив? Ну, я не побачив жодного отого уявного мужика з лакованими до блиску туфлями і.т.п. Хоча знаєте, у мене був дуже цікавий досвід, я зараз ним поділюсь. Один з полковників дав мені задачу підготувати таблицю Excel з певною інформацією. Для того щоб її надати мені потрібно було мати дні народження військовослужбовців в нашій частині. По ідеї ця інформація повинна бути в штатці, але в нашій штатці її не було. І от я звоню йому і кажу, що в нашій штатці немає такої інформації:) Пам’ятаю що його трохи здивувало, навіть на якийсь момент дезорієнтувало, те що я йому це ось так прямо кажу, і він так і сказав “Сергію, ти новенький і повинен розуміти що коли ти спілкуєшся з полковником то не повинен ось так йому прямо казати що у вас чогось нема, тобто що ви чогось не зробили, це потрібно якось по іншому казати”. Тобто коли я сказав йому, то скоріш за все в ньому прокинувся ось такий “палкан” який вже був готовий просто розірвати мене за такі слова. Але! Але в ньому була і звичайна людина. Так, проста людина, яка розуміє що таке новенький і що таке не встигли зробити. Його голос коли він це казав був по-батьківськи добрим. Ну і потім вже в армійському стилі він сказав, що як хочу, але до 9:00 наступного дня ця таблиця повинна бути готова. Ну, це армія, і таблиця була готова ще о 8:00 ранку наступного дня:)
Тобто я взагалі не побачив якоїсь підвищенної вимогливості відношення до себе у полковників і лейтенантів. Підвищенна вимогливість до поставлених задач – так! І чим більш високопоставлена людина тим більш вимогливою до поставлених задач вона є. Ну для прикладу, знаєте як більшість з нас вітаютсья з комбатом? Кулачками. Так, кулачками, ну знаєте це так коли тіпа кулачком бьють в кулачок. А начальник штабу особисто відвіз до перукаря мого колегу діловода (такого самого новачка як я) щоб його підстригли. Начальник штабу Карл! (ну не в сенсі що його звали Карл… ну ви зрозуміли). Так так, звичайно що це було по дорозі по іншим справам, звичайно що чисто особисто до перукаря він би його не возив. Але це не змінює суті. А потім потурбувався щоб мені принесли машинку для стрижки і я себе підстриг. Оті міфічні генералісімуси з туфлями і погонами такого точно не роблять.
Пам’ятаю як начальник штабу (давайте буду називати його Богдан) дав мені задачу зробити документ, і там потрібно було зробити кутовий штамп. Я його зробив, але він у мене вийшов розтягнутим (не правильні виставив відступи). І от перевіряючи він так і сказав “Яков це зроблено так ніби це хтось висрав” і навпроти мого штампа так і написав червоною ручкою “Хтось висрав”. Я пішов перероблювати, і потім зробив вірно, на що НШ сказав “Бачиш, можеш коли хочеш”. Ще приклад – заступник начальника штабу звертається до мене на ви. На Ви. Я не знаю чому він це робить, може бачить страх в моїх очах і хоче якось підбадьорити мене.
Ще раз хочу наголосити, що описанне мною вище не має нічого спільного з легковажністю до поставлених задач, до ось такої “м’якості” тіпа – “не зробив, ну і ладно, іди відпочинь”. Ні, по відношенню до поставлених задач, тут все дуже серйозно, але це окрема тема, яку я розкрию більше в наступних постах.
Підсумовуючи я би сказав так – таке враження що тут є якась негласна домовленість і всі начальники, між строк тобі кажуть – я то тобі начальник, але ми тут всі рівні, ми всі рівні в нашій боротьбі з ворогом, і ти і я завтра можемо померти і в цьому ми рівні.
Поділитися в соц мережах
