Сьогодні мав цікаву розмову з одним зі своїх побратимів. Розмову з приводу нашого вчорашнього зальоту. Я спитав Олексія як він бачить, чи змінилась щось, чи засвоїли ми урок.
Олексій сказав що бачить позитивні зміни. Наші інструктори не почали просто наказувати нас якоюсь дурною роботою. А почали активно тренувати. Курсанти, зі свого боку, розуміючи що у нас реально було багато проколів, старались добре займатися і вчитися.
Олексій сказав що відчуває вдячність за те що інструктори не почали нас просто гнобити і наказувати. А замість цього почали давати більше навантажень по навчанням.
Тобто курсант розуміє чому так відбувається, розуміє що в нього дійсно є промахи які потрібно виправити. Курсант розуміє що справа не в тому що його вважають за скотину і хочуть чимось нагрузити. Ні, його хочуть навчити.
Це було спостереження однієї людини. Не можу поки точно сказати на скільки воно об’єктивне. Але сама ідея того що наказання потрібно робити у вигляді збільшення навантажень в заняттях, мені сподобалась. Не потрібно робити наказання заради наказання.
У нас є чітка мета – щоб ми, після учебки, змогли вижити і виконати поставлені завдання. І всі дії і зайняття повинні вести чітко до цієї мети.
Поділитися в соц мережах
