Ця стаття є продовженням минулої статті про тє як я жив без газу та світла.
Сім’я – це тепло і злагода
Після події описаної в минулій статті, ми з мамою вирушили у заздалегідь заплановану подорож до моєї сім’ї – дружини та доньки. Ще на початку війни я відправив їх до Львова. Ми провели 3 дні у чудовому місті Львові, відсвяткували день народження моєї доньки, та відігрілися фізично і морально:)
Сокира
На зворотному шляху я зайшов до будівельного супермаркету і купив добру сокиру. Я людина яка зазвичай сидить за комп’ютером, і сокирою користувався останній раз у далекому дитинстві. Тому задача нарубати дров сокирою викликала з одного боку ентузіазм, а з іншого боку була викликом. Користування сокирою потребує не так сили як майстерності, а також колоди, колоди якої в мене не було:) я знайшов невелике полено і все ж таки нарубав дров для розпалювання буржуйки (і ще нарубав навіть трохи на майбутнє). Ми знову приготували їжу на тиждень – на цей раз це була смачнюшча картопля з м’ясом.
Генератор – це рятівник, але не чарівна паличка
Десь тиждень по тому наші друзі дали нам генератор. Генератор це звичайно дуже корисна річ, і для декого стає реальним рятівником. Але генератор не є чарівною паличкою. По-перше він дає максимум 7 Кв енергії, а це наприклад один обігрівач, чайник, та світло в домі (сюди входять лампочки, інтернет та комп’ютер), і все, більше не можна бо він просто вимкнеться від перенавантаження. По-друге він їсть 2,5 літри бензину на годину, а це досить великі гроші для людини з середнім достатком. Підбивши свій бюджет я зрозумів, що максимум скільки можна використовувати генератор це 2 години на добу. Спочатку я хотів використовувати його 2 години підряд, але потім зрозумів що краще використовувати його малими відрізками по 30 хв щоб нагріти чайник та наробити декілька термосів гарячого чаю, та обігріти наш пункт незламності.
Наш пункт незламності
Як я вже казав в минулій статті, ми з мамою залишились у великому будинку в якому до війни жило ще 5 сімей. Враховуючи що світло дають нестабільно і часом рідко (часто було таке що світло давали всього 2 години на добу), а також те що за вікном мороз – ми вирішили що можемо підтримувати хоч якесь тепло тільки в одній кімнаті яку ми згодом і назвали – пункт незламності. По-перше ми розмістили наш пункт незламності у напівпідвальному приміщенні щоб слідувати повітряним тривогам. Також в цьому приміщенні тільки одне невелике вікно, а це добре тому що зазвичай вікно це місце через яке більш за все втрачається тепло. Ми заклали наше вікно ковдрами та подушками щоб воно ще менше пропускало тепло залишивши тільки невелику щілину щоб бачити день чи ніч на дворі. По-друге ми влаштували в нашому пункті два робочих місця – для мене і для мами, щоб працювати коли дають світло. Також ми влаштували в ньому два спальних місця поклавши на підлогу по декілька матраців. Також посеред кімнати ми поставили столик для чаю та перекусів. Зазвичай в домі температура в середньому +3, а в нашому пункті незламності ми підтримували більш високу температуру.
Світло – воно як благословення яке потрібно правильно використовувати
В ідеалі світло нам повинні давати по графіку – чотири години є, чотири немає, потім знову чотири години є, потім немає і.т.д Але в реальності із-за постійних обстрілів графік сильно збивається і світло вимикали на більший період, а вмикали на меньший. Були дні коли світло давали по 2 години на добу – вранці годинку і годинку ввечері. Тому світло в нас зараз як благословення, благословення яке потрібно правильно використовувати. Найперше це звичайно увімкнення обігрівача щоб нагріти наш пункт незламності. Потім увімкнення обігрівача в котельній кімнаті щоб навіть в нічні морози в ній був +, тому що в ній знаходяться труби по яких йде вода і якщо вода в них замерзне то їх порозриває. Далі потрібно зробити чаю і розігріти їжу, і після цього всього, якщо не вимкнуть світло то піти і трохи попрацювати. Якщо світло дали всього на годину або ще меньше то потрібно встигнути все зробити, бо ти не знаєш через скільки і на скільки тобі дадуть світло наступного разу. Це мабуть одна з найскладніших речей – невизначеність, тобто ти не знаєш коли тобі увімкнуть світло і коли вимкнуть. Але з часом ми з мамою почали підлаштовуватись – я заздалегідь планував що я буду робити коли вимкнуть світло – піду поприбираю сніг, схожу в магазин, зроблю зарядку, поприбираю або напишу цю статтю:) і.т.д, планування в таких випадках дуже допомагає, допомагає підпорядкувати цей хаос та невизначеність.
Вікінг
Нещодавно я випадково натрапив на атмосферну скандинавську пісню яка мені дуже сподобалась, в ній відчувалась якась первинна сила вікінгів та скандинавських народів. І ось я вирішив що буду поєднуватись з духом вікінгів (кажуть що Кий, який заснував Київ був норманом, тому може й в нас тече кров вікінгів). У скандинавів є приказка “північний вітер народжує вікінгів”. Коли ти миєш посуд чи руки в майже крижаній воді, а в кімнаті +3 то дух вікінгів тобі не завадить:) І ось як вікінг ти вдягаєш свою теплу шкуру і йдеш на полювання, тільки зараз полювання відбувається в супермаркетах і полюю я не на мамонта, а на свиняче рагу (це такі кістки з м’ясом на них) із якого можна приготувати найсмачнішу в світі страву – Борщ. Ось наприклад сьогодні в мене було вдале полювання – я вполював цілі 4 набори рагу, з кожного набору можно зварити борщ, тобто нам вистачить їх майже на місяць.
Воля
Але я думаю що ми належимо до ще більш величної нації – ми українці і усі труднощі які нам випали зроблять нас ще більш сильними та міцними, ми обов’язково переможемо цю орду яка прийшла на нашу святу землю, і після перемоги побудуємо країну вільних і нескорених людей.
Поділитися в соц мережах
