Мобілізація: шлях військовослужбовця – 24.08.2024. 83д. П`ятий день військової служби. Енергетик, увага, позитив.

Сьогодні вже виходить 5-й день моєї служби. Довго не писав тому що просто не було часу. Зараз трохи з’явилося:)

Поспішу вас порадувати – мене все ж таки влаштували діловодом. Так, з одного боку це дійсно радісна новина. Але з іншого боку, тут все не так просто. Поспішу розвіяти міф що діловоди це такі хлопці які ліниво сидять і перекладають папірці.

Не знаю, може десь такі і є, але точно не там куди я попав:) Найскладнішим фактором є рівень відповідальності які на тобі висить. Від тих папірців і документів які ти створюєш багато залежить. Гроші, майно, харчування і багато іншого.

Як сказав сьогодні мені мій начальник – ти працюєш не з документами, ти працюєш з людьми. Тому що від того як ти працюєш з цими документами, залежить ситуація людей.

І ось ця відповідальність вона накладає велику вимогу до уважності. Ти робиш начебто не дуже складні речі. Але дуже важливо робити їх правильно. І багато. Багато чого потрібно робити.

В якийсь момент твій мозок просто відмовляється працювати. Каже – все, я втомився. І тобі потрібно якось його завести. Я вже третій день стабільно пью каву і пів літри енергетику.

На другий день, я спитав у продавця в магазині, що біля нас. А що буде якщо часто пити енергетики, вона спокійно відповіла “та нічого, звикання і залежність”. Тобто можна не турбуватись, тільки звикання і залежність, і все:)

До цього, ще в учебці, я намагався пити енергетики тільки в крайніх випадках. Тому зараз вони на мене поки що діють. Коли п’ю його то в голові трохи прояснюється. Не знаю наскільки цього вистачить.

Але виходу немає. Ще одна цитата від мого начальника – “Ти або воюєш, або служиш тим хто воює”. Ті хто на передку знайте – далеко не всі хто в штабі є гнилими щурами. Так, люди різні всюди є. Тут теж є люди які намагаються зробити що можуть. 

Живу і працюю я в підвалі. Гадаю не важко зрозуміти чому. Нагадаю, що знаходимось ми десь в 30 км від нуля. Ввечері нас просять не використовувати ліхтарики, тому що можуть літати дрони розвідники, і тоді нас буде дуже добре видно. Хоча з іншого боку, як сказала одна моя коллега – “Все одно вони все знають”.

Годують, нас досить добре. І це радує. Взагалі, я ще раз зрозумів що потрібно помічати позитивні моменти які в цей момент у тебе є і саме їм радіти. В учебці були проблеми з інтернетом і їжа була не супер, але ми жили в чудовому лісі, мали вільний час ввечері, могли митися і прати речі руками. Зараз я не можу митися і живу в підвалі, немає навіть де речі розвісити на сушку. Але є інтернет, є досить гарна їжа. І я постійно в підвалі, тобто захищений від вибухів. Це ж чудово бути під постійним захистом:). Майже завжди можна знайти позитивні моменти.

Поділитися в соц мережах

Всі пости цієї категорії


Scroll to Top