В армії я вже більше 3 місяців тому вже можна і підняти тему – як я практикував, практикою і як планую практикувати самодисципліну в армії.
Як мінімум в моєму випадку, самодисципліна виходить з цінностей. Тобто в тебе є певні цінності, ти їх намагаєшся притримуватись, і для цього тобі потрібно практикувати самодисципліну.
Ще коли я тільки йшов в армію, то вже трохи знав в яке місце йду, тому поставив собі два правила 1) не почати палити 2) не почати материтись. З першим, Слава Богу, все досить просто. Не палив і не збираюсь починати.
А от з другим… Якось раз я поділився цим своїм правилом з побратимами і вони просто весело засміялись. Так, таке враження що в армії матерні слова проскакують у всіх. Частота відрізняється. Від когось мати чути постійно. Від когось набагато меньше. Є наприклад у нас одна жінка, займається цивільно-військовими питаннями. Дуже добра і досить вихована людина. І ось нещодавно я і від неї почув матерні слова, але це вперше за три місяці.
Щоб ви розуміли, до армії я не матерився, взагалі (ну, починаючи з 21 року, коли трохи подорослішав). Але в армії, коли приходить якась стресова ситуація, ємоції закипають і… Ну тобто в цьому пункті є ще над чим працювати.
Ще один пункт виник вже по ходу служби. Я його вже торкався в попередніх статтях. Це – не підсісти на енергетики. В армії це дуже популярний напій. Деякі люди п’ють їх вже в любий час доби. У мене був час коли я на короткий період підписів на них. Але потім сам цього злякався і зліз з цієї залежності.
Наступний пункт народився відносно нещодавно. І він мабуть самий цікавий. В армії, мабуть із-за важкої і жорсткої атмосфери, великих навантажень і стресу досить сильно знижується певна чемність один до одного. Набагато меньше тут чути такі слова як будь ласка, дякую і навіть доброго дня.
Так, звичайно я розумію, що в певних критичних ситуаціях потрібно все робити дуже швидко, і там не до правил етикету. Але коли потім це все поступово переповзає в звичайне повсякденне армійське життя, то це призводить до поганих наслідків.
В армії й так досить мало тепла і певної доброти. І це можна зрозуміти, бо тут навколо постійно помирають люди. Але з іншого боку, як я помітив, якраз такі слова як будь ласка, ти молодець, дякую стають досить цінними.
Я по собі бачив як мене злило, коли мої колеги писали всього два слова “роздрукуй” “принеси”. Ось так людина мені писала наприклад коли їй потрібно було щось роздрукувати і потім занести. Бо зовсім по іншому це б звучало якби людина написала би “Привіт Сергій” “роздрукуй це і принеси будь ласка”.
Тому я вирішив як можна більше контролювати себе і писати ці прості але важливі слова. Так скажу чесно, коли все кипить і я в стресі від того що у мене одночасно 2-3 справи то не дуже виходить писати або казати ці слова. Але в інший час я намагаюсь це робити і відчуваю що це має певну цінність.
В армії часто й так не вистачає певного душевно тепла, тому ми повинні намагатися його генерувати.
Поділитися в соц мережах
