Сьогодні добре поспілкувалися з Елисеем. Я знову переконався в тому що він добра і мудра людина, і що взагалі добре що я з ним познайомився. Я якраз в цей час підміняв Сергія на посту.
Єлисей пояснив що насправді те що мені дозволили підміняти Сергія і вартувати на посту це прояв великої довіри до мене. Він пояснив що я слідкую за тим щоб ніхто не пробрався на базу і не скоїв нічого поганого. Після цього спілкування до мене якось живо прийшло усвідомлення. Що ми самі обираємо те як ми відносимось до своєї відповідальності. І від цього залежить наскільки цікавою вона для нас буде. Наприклад з відповідальністю на КП.
З одного боку можна сказати що я просто маюсь і сиджу протираючи штани, що це повна нудьга. З іншого боку можна сказати що я вартовий який слідкує за порядком і охороняє базу. Також прийшло усвідомлення що можна вибрати один з двох шляхів. Або просто сидіти і нудьгувати. Або намагатись досліджувати – як краще виконує свою відповідальність, як правильно реагувати на таку ситуацію, як правильно вчинити в такій ситуації і.т.д.
Я подумав – яка ж це прикра і жалюгідна картина. Ми обезцінюємо свою відповідальність, робимо її в своїх очах нудною і не корисною, і паралельно з цим шукаємо якість комп’ютерні або мобільні ігри в яких би ми робили щось таке цікавеньке. Як же це глупо…
Я подумав що це відношення може проявлятися навіть під час нашого спілкування. Наприклад розповідаючи про те чим я займався я можу легковажно сказати “та там знову сидів біля екрану”, а можу серйозно сказати “я вартував”. Навіть в таких речах може проявлятися наше відношення.
Поділитися в соц мережах
