Залишилася начебто остання частина походження ВЛК але вона знову і знову переноситься. Тому я просто чекаю на базі. Під час цього я займаюсь такими дуже корисними справами як білити бордюри, возити пісок, прибирати:) .
Сьогодні, я нажаль безпосередньо із уст “жертви” почув реальність про нашу мобілізацію. Олександр по роботі регулярно їздив на машині. І от вчора до нього підійшов працівник ТЦК і спитав документи, у Олександра не було військових документів і ТЦК-шник попросив його пройти у відділення, на пів годинки для уточнення даних. На пів годинки…
Прям в ТЦК Олександра почали оформляти. Таких самих жертв яких попросили пройти на пів годинки там було 12 чоловік. У Олександра був паспорт і цього було достатньо. І дійсно, що ще потрібно для повноцінної мобілізації:) В цей же день Олександр почав проходити ВЛК. Для зручності і комфорту відвідувачів уся комісія, тобто усі врачі були в одній будівлі. Це справді вершина UX/UI дизайну! Більш того на цьому комфорт не закінчувався. Коли Олександр заходив в кабінет до лікаря то той просто питав у Олександра – “У тебе є до мене якість питання?”. І якщо у Олександра не було ніяких питань до лікаря то він автоматично ставав годним і йшов до наступного лікаря. На мою думку це була просто вершина орієнтації на клієнта. Передові школи маркетингу мабуть роками будуть вивчати цю геніальну в свої простоті систему.
Але Олександр не розгубився. Він обрав по істині геніальну стратегію (тут вже правда, це без жартів). Він почав посміхатися. Посміхався він так що потім аж боліли скули. Крім цього він казав що все гаразд, його все влаштовує і все добре. Працівники ТЦК білити просто шоковані. Більшість з них зізнавалися що вершини вперше бачать людину яка опинилась в ТЦК, проходить ВЛК і при цьому посміхається! Також Олександр написав пройшов тест, в якому було доволі багато питань, деякі були нормальні, а деякі досить важкі і неприємні, щось там про життя і смерть. Після цього Олександр спитав чи можуть його на один день відпустити. І чудо здійснились – його відпустили і сказали прийти на наступний день вранці. Це було дійсно чудо, тому що з 12 людей Олександр був єдиний кого відпустили.
Після цього Олександр зв’язався з Вікою. Так він опинився на нашій базі.