Я опинився в дуже мерзенній ситуації. Мої плани і надії на те що я можу стати придатним до служби в тилу були розбиті.
Один мій близький знайомий був майже втіленням рупору російської іпсо. Точніше він то був за Україну і її перемогу, але став жертвою російської іпсо. Як тільки він дізнався про те що я отримав повістку він почав дзвонити мені і розповідати все те що кремлівська іпсо так професійно і обережно вклала нам в голови. Він почав розповідати що як тільки я явлюсь в ТЦК то мені одразу видадуть берці і пошлють в окопи. Розповідав що там ніхто ні на що не дивиться, що беруть і відправляють в окопи всіх – хромих, косих і сліпих. І взагалі що Україна вже майже програла. Вся коварність іпсо в тому що вона не каже одну тільки брехню, вона обережно додає і змішує її з правдою. І я навіть коли розумів що це російське іпсо, не знав де там правда, а де брехня. Тому це все надавало багато страху.
Таким чином з одного боку ти наляканий усіє подібною інформацією.
З іншого боку совість казала що я повинен допомогти Україні чим можу. Звичайно що мене гнобило бути ухилянтом.
Також, у мене було досить багато знайомих хто пішов в ЗСУ, добровольцями, ще з самого початку. Так деякі з них були поранені, але слава Богу ніхто не помер.
Також, цей мій знайомий розповідав реальну ситуацію, про те що у них на роботі багато працівників вже отримали повістку, і не одну. Казав що сам бачив цілі стопки цих повісток. І що вони просто продовжували ходити на роботу і ніхто їм нічого не робив. Він казав “ну от дивись після 16 липня по ідеї держава повинна буде посадити за грати всіх чоловіків віком від 25 до 60 які не прийшли в ТЦК. Зараз в Україні таких десь від 6 до 10 млн. Як держава зможе посадити за грати одночасно 6 млн чоловік!?”.
Скажу чесно – це були дуже спокусливі слова. Дійсно ти міг відсидітися десь в підвалі і все.
Але такий вибір йшов в конфлікт з великою кількістю моїх принципів. До цього я казав собі так – як Бог дасть, так і буде. Таким чином я не тікав повністю від своєї відповідальності, а просто частково покладався на те що Бог дасть. Так, звичайно в цьому теж було немало хитрості і трохи лицемірства, але все одно це не йшло в такий сильний конфлікт із моєю совістю.
Більш того, к своїм 37 рокам я побачив що життя має певну інертність, а точніше причинно-наслідковість. Наприклад, коли переді мною, на початку війни, постав вибір чи тікати з країни чи залишитись, я розумів що цей вибір буде мати дуже сильні наслідки. Я розумів що цей вибір відкриває переді мною два шляхи. Тобто ти не просто робиш вибір тут і зараз, а ти обираєш шлях по якому далі піде твоє життя.
Так і зараз я розумів що якщо я виберу шлях переховуватись “на повну” то це вплине на все моє життя. Тобто наслідки цього вибору знову ж таки поставлять моє життя на відповідний шлях. І навіть після перемоги України ці наслідки будуть продовжувати впливати на моє життя.
Тобто я інтуїтивно розумів що не вдасться ось так, на деякий час, повністю втікти від своєї відповідальності, а потім, після перемоги, знову стати ось таким борцем за все світле і хороше. Принаймні така пряма і безкомпромісна людина як я не зможе ось так “перевзутися”.
З іншого боку я розумів що як тільки я перетну порог ТЦК то можливості повернутись вже не буде, тоді косити і ухилятися вже ніяк не вдасться.
Це був дуже складний вибір і складна ситуація. І я справді був розгублений, і не знав що робити.
В цей день я встав в 4:30, рано вранці поїхав і пройшов МРТ. Потім здав цілу купу інших аналізів та крові, які прописала невролог.
Я розумів що наврядче з цього щось вийде. Але, я був розгублений і просто не знав що робити. З іншого боку я розумів що щось потрібно робити.
Після цього приїхавши додому я пару годин проспав. Прокинувшись я просто пішов посидіти на подвір’ї і подумати. Там я поспілкувався з моєю знайомою Анною. Я розказав їй свою ситуацію і сказав що зараз бачу два виходи 1) я розказав що бачив статтю ніби що деякі професії зараз діють бронь 2) розказав що бачив на work.ua професії від ЗСУ, і що там є більш менш варіанти не пов’язані зі штурмом і окопами. Я одразу поділився що перший варіант мені самому огидний. На це Анна сказала що дійсно – цей варіант навряд чи спрацює тому що щоб влаштуватися на роботу з бронью потрібно приписне з воєнкомату, тобто що це замкнуте коло.
Так я кінцево вирішив що буду шукати роботу на work.ua.
Поділитися в соц мережах
