(Вважаючи що тема ВЛК зараз топ гаряча я вирішив описати свій похід у ВЛК окремою статтею)
Нарешті настав той день день коли я мав можливість вже завершити ВЛК і поїхати додому перед відправкою. Ми поїхали на ВЛК. До цього, десь тиждень тому, ми їздили з Вікою і здавали деякі аналізи, щось там на кожу, купили сертифікат від психолога за 800 грн, зробили флюорографію і перевірка на гепатит B. Це була підготовка щоб одразу мати всі необхідні документи. Тепер потрібно було пройти лікарів. Я вже не пам’ятаю всіх, але точно пам’ятаю що там був якийсь загальний лікар, психолог, невролог, офтальмолог і якийсь там по шкірі. Ще в списку був стоматолог але нам сказали що його проходити не треба.
Одразу хочу проговорити одну важливу деталь. Тепер моє відношення до ВЛК було протилежно іншим. Якщо на початку своєї історії я витратив купу грошей, силі часу щоб наскрести справки від офтальмолога і невролога. То зараз ці справки я сховав куди подалі:) Зараз поясню чому. Як я вже не один раз писав, по мобілізації беруть кого завгодно, годні всі, всі мої справочки для мобілізації це взагалі ні про що, якщо руки і ноги є то значить годен. А от з контрактом інша ситуація, там можуть і забанити. А якщо забанять на контракті тоді буде що? Вірно! Я піду як мобілізований:)
Тому я прийшов до того від чого відхрещувався до цього. На всі запити лікарів я казав що у мене все добре:) У офтальмолога я навіть не бачачи майже нічого старався з впевненим “покер фейс” казати будь який варіант, а раптом вгадаю. Не знаю що там вона мені написала, був нерозбірливий почерк, але я побачив ключове слово – пригодний. У невролога я м’яка сказав що ну іноді, десь раз на місяць, бувають невеликі мігрені (все ж таки брехати повністю я не хотів), але із впевненістю сказав що я знаю як з ними боротись.
Одна частина людей які проходили ВЛК прийшли по одному самі по собі. Але більшість прийшли під керівництвом працівника ТЦК. Ми прийшли під керівництвом файного чоловіка Володимира.
Володимир шуткував із лікарями, піднімав їм настрій і взагалі добре з ними спілкувався. Дивлячись на це я пригадав час коли я працював торговим представником. Я так само намагався побудувати гарні відносини з продавцями. Я теж намагався заходити до них із позитивом, піднімати їм настрій, робити компліменти, жартувати і.т.д. Це було важливо, тому що потім на основі цих хороших відносин я мав можливість потім про щось попросити їх. Наприклад виставити на полки саме мій товар, наклеїти мій плакат і.т.д.
Під керівництвом Володимира ми проходили комісію досить легко і гладко. Він заходив і жартівливо казав – “Так, у мене найкращі хлопці, це добровольці, у них зі здоров’ям все добре”. В самому кінці комісії виявилось що у мене не заповнена якась загальна характеристика. Цю загальну характеристику повинен заповнювати сімейний лікар.
Я хоч і живу останні років 10 в Києві, але родом я з Дніпра. Під час життя в Києві у мене не було грошей на те щоб хворіти, тому ніякого сімейного лікаря я так і не завів.
Я сказав Володимиру що у мене нема сімейного лікаря. Він пішов в один із кабінетів, з кимось поспілкувався, потім пішов в інший тощо. Повернувшись хвилин через 15 хвилин, Володимир із гордістю сказав “Твоє питання я закрив”.
Взагалі відчувалось що контрактники-добровольці мають особливий статус. В усі кабінети нас пропускали без черги, проговорюючи що це добровольці.
Володимир всюди проводив нас без черги гордо кажучи що це контрактники-добровольці. В одному з кабінетів він посварився з одним чоловіком. Владимир провів нас без черги, і один чоловік висловив своє обурення з цього приводу. Вони почали сперечатись. Володимир перейшов на підвищені тони і я почув “Та це добровольці, вони будуть служити 3 роки! Не те що ти прийшов відстрочку отримати!”. Почувши це, я аж випрямив свою спину:) Цікаво, останнім часом, в моєму житті все так швидко відбувалося, що я і не побачив як перетворився із ухилянта на майже героя:)).
Сидячи майже пів дня на цій комісії я споглядав, які люди зараз приходять до ВЛК. І усвідомив, що не бачив жодної людини молодше 35. Я роздумував “цікаво, чому так відбувається, де ж уся молодь?”.
Також побачив двох колоритних особистостей, по одній було таке враження що її щойно підібрали десь під мостом, по іншій було видно що людина дуже часто випиває. Той перший, “з під моста”, коли стояв біля одного з кабінетів, у нього лікарі запитали “Вас щось тривожить?”. На що він з майже дитячою безпосередністю відповів “У мене отут локоть болить”. Це виглядало досить кумедно, це було схоже як маленький хлопчик прибіг до мами і розповідає як він вдарився. Було чутно як в кабінеті розсміялися і відповіли здається “Ну, таке воно життя, нічого не поробиш”.
Вже майже в кінці я побачив одного хлопця якому було явно меньше 30. І він був у військовій формі. Можливо прийшов на якесь дообслідування.
Ми пройшли всіх лікарів і залишалось тільки пройти психологічний тест, він здавався в ТЦК. Але Володимир сказав що у них там всього два планшети (цей тест здається на планшетах), а черга вже більше 20 людей.
Тому Володимир сказав нам приїзжати до ТЦК у понеділок вранці на 10:00, і здати психологічний тест.
Поділитися в соц мережах
