Вже декілька днів нічого не писав. Все так завертілось що не було ні сил ні часу. Спробую описати всю ситуацію.
Почалося все здається 23.07. коли ми вперше пішли на такто поле. Більша частина такто поля знаходиться на відкритому сонці. Не буду описувати які саме вправи ми там робили і скільки до нього йшли. Але йшли не 2 і не 3 кілометри, а більше. І це все ми робили в бронежилеті і касці. Потім були різні вправи серед яких були і біг і повзання. Тривало це все досить довго. Короче – повзати по піску на сонці, в бронежилеті і касці важко. Наш одяг убокс був просто наскрізь мокрий, так ніби ти в ньому щойно купався. Після цього ми ще довго пішки йшли додому. Сказати що ми втомились і були виснажені це не сказати нічого. Після цього у багатьох з нас появились симптоми – першіння в горлі, кашель, соплі і слабкість. Як мені сказали в мед частині – це тому що я отримав сильне навантаження під сонцем.
Паралельно з цим у деяких людей начебто був знайдений ковід. Я спочатку злякався але потім поміряв температуру і вона була 36.6. Тому я заспокоївся с приводу ковіду. Але це все був тільки перший фактор.
Другий фактор був у тому, що починаючи з 23.07, щоночі почалися повітряні тривоги. Тривоги частіше за все були довгими, по декілька годин. Іноді було навіть по дві тривоги за ніч.
Це все склало доволі важкі і трохи екстремальні умови.
24.07. у мене був досвід “перестрибування через себе”, в сенсі подолання своїх бар’єрів. Після 23.07. мені було навіть важко просто стояти на ногах. Від думки що зараз мені знову доведеться вдягати бронік і каску мені вже стало погано. Але мені психологічно дуже допоміг мій побратим Джуліан. Він сказав магічне слово “А пох**”. І я подумав, “дійсно, пох**”. Вдягнув снарягу і пішов.
Спочатку було важко. Але в запалі процесу я побачив що вже не відчуваю особливо ваги броніка і каски.
Потім, коли ми вже повернулися, то знову накрила слабкість. Так що навіть вже знявши всю амуніцію, я все одно ледь ходив. Але було дуже радісне відчуття – що я перестрибнув через себе. Це була перемога над собою.
Також, під час однієї з лекцій про психологічну підготовку я почув важливу інформацію. Він сказав що одним із головних і ключових моментів є нормальний сон. Що це найкращі ліки і найкращій спосіб відновити сили. Тому в цей день я ліг спати в 21:00. І це було дуже мудре рішення. Тому що десь в 00:00 почалася повітряна тривога, а потім ще одна. Ніч була зіпсована. Але я вже поспав з 21:00 до 00:00. І цього було достатньо.
Наступного дня у нас повинен був бути повністю лекційний день. Але о 8:00 нам сказали збиратися в повній амуніції. Спочатку, почувши це, я звичайно трохи розлютився. Я вже розслабився і не очікував такого повороту. Але майже одразу я пригадав магічне слово “А пох**”, пригадав як воно допомогло мені до цього. І знову промовив це заклинання. Мені стало значно легше. Це була моя друга перемога над собою.
Виявилось що це було невеличке тренування, всього на дві години. І далі вже знову були лекції.
Нарешті 27.07 був повністю лекційний день. Єдине що ми робили практично, це вчилися надягати на себе турнікети. Потрібно було зробити це за 30-40 секунд. В принципі у нас вдалося. Хоча і не з першого разу.
Поділитися в соц мережах
