Сьогодні був день присяги. Трохи складно все описати. Тому що з одного боку, символічно це дуже важливий і особливий день. З іншого боку, як я писав в минулій статті – зараз в нашій армії намагаються як можна більше спростити всі формальності, і робити як можна меньше різних затягів.
Я людина яка, ще навіть до армії, терпіти не міг різні формальності. Але я впевнено вважаю що присяга це точно не формальність.
Присяга чимось нагадує церемонію вінчання. Коли наречені вінчаються і дають обіцянку перед Богом. Зовнішньо і юридично це не має ніякої ваги і сили. Але внутрішньо має велику цінність і значення.
Спостерігаючи за процесом мені прийшла думка, що в ідеалі, добре було б проводити певну підготовку до присяги. Щоб людина, для себе, добре розуміла що таке служіння. Що таке служіння Українському народові? Чому ми повинні йому служити? Що це означає?
Для того щоб читач мав можливість хоч трохи пройнятися і відчути, я напишу текст присяги:
“Я, (ПІБ) вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди були йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю.
Присягаю, виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю, ніколи не зрадити Українському народові!”
Як казали командири, раніше, до того як з’явилася система з контрактами, життя солдата ділилося на до і після присяги. Казали що у солдата є два найважливіших дня – день народження і день присяги:)
Зараз, з юридично-формальної точки зору, наше життя ділить день підписання контракту.
Як я вже казав, зовнішньо-формально процес присяги максимально упростили. Ми тренували його всього один раз десь пів годинки. Ми не тренували стройовий шаг і інші елементи. Більш того, командир сказав – якщо ви десь щось “затупили”, щось не сказали, або не так сказали – не проблема. Головне продовжуйте впевнено, не треба повертатися.
Я вважаю що це добре. Пригадуючи історії старперів, які були в армії ще в совкові часи. Я пам’ятаю як вони розповідали багато про те що – ворот потрібно було так заправити, бляху так начистити, шагати потрібно саме ось так, казати потрібно буква в букву саме ось так і.т.п. Тобто вся голова солдата і всі спогади були забиті саме цими деталями. Тому саме це вони розповідали.
Натомість зараз всі зовнішні затягти були прибрані. З іншого боку, декілька командирів, кажучи промови сказали, що бажають нам, щоб слова присяги назавжди залишилось в нашому серці.
Головне не те, як саме я заправив ворот. А те що саме я пообіцяв, в чому саме я присягнувся.
Поділитися в соц мережах
