Сьогодні хочу розкрити одну з найважливіших тем на БЗВП. Це дисципліна. Не знаю чи казав я раніше, але в нашій частині до нас відносяться доволі лояльно. У цього звичайно ж є плюси. Але, є окремі моменти в яких певна лояльність, на мою думку, є мінусом.
Наприклад, коли у нас почалася друга половина учебки і ми переїхали жити в ліс, інструктори сказали нам умови с приводу “дезінфекції”. Вони сказали що можна робити обережно дезінфекцію, але так щоб вони не бачили.
Деякі побратими іноді тихенько ходили в магазин поблизу. І коли спитали то один із керівництва сказав що він нічого не бачив і не чув, натякнувши що можна але тихенько.
Також, далеко не кожного разу давалося наказання за запізнення. Зазвичай за це потрібно давати наказання, наприклад відтискання.
Ну от наприклад, у нашого взводу в першій половині учебки була проблема з тим щоб одягати головний убір.
Одно разу це довело інструктора Сан і він суворо сказав – “Побачу як хтось ходить без головного убору – все відділення цієї людини весь день буде ходити в касках”. Після цього ситуація дуже сильно змінилася. Тобто покращилась.
Але, є інше мерзенне явище, яке іноді плутають з дисципліною. Це пришедша до нас із совка мразота під назвою дідовщина.
Поспілкувавшись з досить великою кількістю різних старперів. Ну тобто хто застав стару совкову армію. Я зробив декілька висновків.
1 Дедовщина це зло, а дисципліна це добро. Тобто добре коли робиться наказання за порушення розкладу, або встановлених важливих правил. Це корисно і справедливо. А от коли ти приходиш в армію і над тобою глумляться, просто тому що ти молодший. Це мерзенна і аморальна дурня.
Розклад це реально важливий момент. Про це кажуть всі успішні люди. Тому вчити притримуватись розкладу це дуже добре і корисно. В даному випадку допустимі навіть суворі методи.
А от коли влаштовують оці різні “ігри”. Які прийшли до нас прямо з тюряги. Тіпа лося, вбити тигра і інше лайно. То це все робить набагато більше шкоди ніж користі.
2 Ще одним злом є ще одне явище породжене комунізмом і совком. Це навичка шаритись. Один мій знайомий розповів мені що потім декілька років позбавлявся від цієї шкідливої звички. Шаритись це коли ти по суті нічого корисного не робиш, але створюєш видимість роботи.
Слава Богу, на сьогоднішній день, як мінімум в нашій учбовій частині я цієї мерзоти не побачив.
Багато хто каже що ця аморальна діч зникла тому що зараз війна. Але я сподіваюсь що ця культура шаритись згине, як роса на сонці, з культури нашої української армії.
Наприклад, у нас виділяють в наряд 6 людей. Із них активними є 2 людини. Інші 4 або приєднуються до занять, або роблять щось справді корисне. Наприклад ми в нашу зміну зробили вішалку для сушки речей.
У нас є плац на який постійно падають гілки з сосен. Його дуже рідко підмітають. Тому що всі розуміють – хоча це і плац, але це дурна робота, тому що гілки через 1-2 години знову нападають.
Я наслухався в свій час розповіді про те як люди в армії совкового часу: підкрашували траву зеленим кольором. Підмітали плац ломіком, збирали листя руками. Слава Богу, зараз такою дичиною у нас і не пахне.
Ось наприклад сьогодні. Як я зрозумів, на другу половину дня для нас не було програми. З нами могли б поступити як з тупими ублюдками і наприклад сказати щоб ми копали і закопували яму, збирали руками гілки на плацу і.т.д. Але з нами поступили по іншому.
Нам потрібно було здати норматив по перезарядці. Ти стоїш з автоматом тримаючи його на цілі. Не відводячи ствол з лінії вогню і не відводячи погляд потрібно зробити перезарядку. І так потрібно зробити спочатку з позиції стоя, потім сидячі, потім лежачи.
З незвички це доволі складна вправа. Багато хто з нас с першого разу здали її на 2 або на 3.
І ось що зробив наш командир відділення пан Олександр (для безпеки ім’я змінено). Він зібрав всіх у кого були оцінки нижче 4, таких була десь дюжина. І по черзі почав викликати і казати що б ми знов здавали вправу. Якщо оцінка знов була 2 або 3, як було на початку у мене, казав “ставай тут і тренуйся”. Потім переходив до наступного. Потім, коли проходила черга він знов викликав мене і казав здавати.
Більш того, коли я здав вже на 4, він сказав тренуйся далі, щоб було 5.
Звичайно що такий підхід зайняв набагато більше часу. Але це точно не було марне витрачання часу. Ми всі були вдячні пану Олександру за те що він таким чином зробив з нас відмінників:)
Потім він сказав сідати і розбирати-збирати зброю. Розбирати, збирати, знов розбирати, знов збирати. І я теж не вважаю це марним витрачанням часу. Вміння добре і швидко розбирати і збирати зброю важливе. Є навіть норматив, там здається потрібно розбирати за 18 секунд. Я потренувавшись декілька годин навчився робити це за 27 секунд. Тобто є ще куди розвиватись:)
Підводячи підсумки – дисципліна дуже дуже важлива. І заради неї дозволені навіть наказання і жорстокі методи. Але дисципліна в дійсно важливих і корисних речах, таких як розклад і.т.п. Дисципліна заради дисципліни це дурне і шкідливе явище. Завжди повинна бути чітка мета.
Поділитися в соц мережах
