“Так життя зупинилося, але боротьба, справжня боротьба почалася. Так, необхідно визнати і прийняти – що зупинилося. Але і усвідомити – що почалося.”
Це дивне і шокуюче своєю безповоротністю відчуття – “назад дороги немає”
Саме ця ідея зможе поєднати ці два світи – військових і цивільних людей.
Тобто нам історія розповідала про дух рівності між козаків. Я же зі свого боку поділюсь що зараз своїми очима бачу в ЗСУ.
Хай ці поради звучать як поради для кожного з вас. Всіх тих хто намагається робити щось добре і не завжди може знайти для цього сили і мотивацію.
Яка ж вона свідомість в’язня – у мене нема ніякого вибору, до кінця війни я зобов’язаний тут знаходитись
хаос\безлад і в той же час відповідальність, створюють таку суміш яка просто розматує тебе морально
Сьогодні була ситуація яка викликала у мене багато внутрішніх почуттів. Зараз постараюсь це все передати.
Поспішу розвіяти міф що діловоди це такі хлопці які ліниво сидять і перекладають папірці.
Вночі, в 3:30 нас привезли в якесь місце яке зовнішньо мені дуже сильно нагадало ігру Stalker.
Сьогодні була можливість відчути себе військовим.
Мобілізація: шлях військовослужбовця – 23.08.2024 День сімдесят восьмий. Початок. Read More »
Самий важливий ключовий момент! Як було написано у відношеннях так всіх і направили.
Загально у мене добрі враження від учебки. Краще ніж я очікував.
В цьому дні нас очікувала наступна програма – штурм окопів, походження психо-полоси, стрільба в парах із укриття, обкатка МТЛБ, інженерка
Перша особливість цього дня в тому, що він є плавним продовженням минулого дня.
Сьогодні у нас почалося КТЗ. Контрольно тактичні заняття.
Сьогодні був день присяги. Трохи складно все описати.
За 11 хвилин було 7 покалічених людей, у кожного відірвало ногу. І це все відбувалося під час евакуації.
Сьогодні хочу розкрити одну з найважливіших тем на БЗВП. Це дисципліна
Нам розповіли про чотири методи попередження і запобігання стану паніки. Повітря, вода, земля і вогонь
Сьогодні було дві теми. Арт обстріли і як вести себе в полоні
Що їх мотивувало? Що такого особливого він і йому подібні люди побачили в Україні?
В другій половині дня у нас було тренування розвідки, і у мене був крутий досвід
Наші інструктори не почали наказувати нас дурною роботою. А почали активно тренувати
Сьогодні був мабуть найгірший день за всю учебку. І на мою точку зору – винні в цьому тільки ми самі, курсанти
Сон став цінним стратегічним ресурсом. Як гроші в цивільному житті
Сьогодні був день тактики. Практикою була оборона і штурм окопів.
Сьогодні був насичений день. Спочатку у нас була психо-полоса, а потім стрільби.
В цей день у нас була інженерка. А саме: розтяжки, міни, мінування, риття окопів.
Після обіду була цікава операція. Мета її в тому щоб позбавити солдата від страху перед важкою технікою
Сьогодні у нас був день метання гранат
Сьогодні був день стрільб. Ми стріляли спочатку з відстані 25 метрів, потім з відстані 100 метрів.
Сьогодні ввечері всі ми займалися сакральним ритуалом – чисткою зброї
Спочатку було важко. Але в запалі процесу я побачив що вже не відчуваю особливо ваги броніка і каски.
Сьогодні у нас була важлива подія. Сьогодні нам видали зброю.
Дуже хочеться написати про одну людину. Він наш інструктор в учебці
Сьогоднішній день почався в 1:20 з повітряної тривоги. Я сидів у сховищі і думав “блін, а сьогодні ж в 4:50 ми підемо в наряд на кухню…”
Сьогодні ми встали о 6:00 ранку, зробили зарядку з упором лежачі, пробіжкою і.т.п
Ось і скінчилась моя відпустка перед учебкою. Вчора ввечері Віка написала мені – завтра терміново приїжджай на базу
Після здачі психологічного тесту і всіх інших документів мене відпустили додому. Скільки у мене було часу і коли відправка ніхто точно не сказав.
У мене була свобода в рамках певних правил, і була відповідальність. Свобода в рамках правил і відповідальність – чудове поєднання. І не було страху покарання і наказання.
Споглядаючи за ними я прийшов до революційного усвідомлення – ТЦК-шники вони теж люди.
В тесті опитуванні вона сказала що краще відповідати чесно, не намагатися підібрати “правильні” відповіді. Сказала що нема “правильних” відповідей.
Нарешті настав той день день коли я мав можливість вже завершити ВЛК і поїхати додому перед відправкою.
Що ми самі обираємо те як ми відносимось до своєї відповідальності. І від цього залежить наскільки цікавою вона для нас буде.
Сьогодні я вирішив все ж таки по розпитувати у очевидців як там насправді все відбувається. І коли я почав розпитувати то стикнувся з класичною історією.
Сьогодні, я нажаль безпосередньо із уст “жертви” почув реальність про нашу мобілізацію. у Олександра не було військових документів і ТЦК-шник попросив його пройти у відділення, на пів годинки для уточнення даних. На пів годинки…
для щастя необхідно думати перш за все про суспільне, слідувати правилам і виконувати свою відповідальність.
Перший досвід можна коротко виразити так – краще працюй сам, інакше тебе змусять.
Виникло відчуття що ця людина не цінує ні своє життя, ні життя інших. Це був приклад ще одного типу людей в нашій армії…
Процесс оформлення для контрактників набагато більш важкий ніж для мобілізованих. Кажуть що мобілізованому достатньо мати паспорт і ідентифікаційний код:)
Сидячи в кабінеті ТЦК я почув вже від самих ТЦК-шників про те що контрактники мають більше свободи. Що мобілізованих дійсно можуть послати куди завгодно.
Я спілкувався з одним хлопцем штурмовиком. Він сказав що хоч зараз готовий повернутися до окопів. Це мене шокувало. Він пояснив що йому просто нічого втрачати і потім додав “поки що”.
Я розумів що для того щоб я дійсно став діловодом і головне їм залишився, мені потрібно добре виконувати свої задачі. І таким чином доказати що мене варто поставити і залишити діловодом.
В четверг я зустрівся із Вікою і чітко вирішив влаштуватись на ту вакансію яку вона пропонувала.
Я почав виписувати вакансії оператора БпЛА в яких було менш за все різних вимог. Потім, налаштувавшись і набравшись рішучості я почав обзвон.
Я опинився в дуже мерзенній ситуації. Мої плани і надії на те що я можу стати придатним до служби в тилу були розбиті.
За вихідні я заздалегідь записався до необхідних лікарів. А саме до офтальмолога і невролога. Важче за все було знайти можливість зробити МРТ. По якійсь “незрозумілій” причині (закон про мобілізацію) МРТ в усіх лікарнях було зайнято на місяць вперед.
Насправді у мене є і було щире бажання допомагати Україні. Але, коли ти малюєш в уяві реальність в якій моїй доньці тато повертається “по шматочкам” …ти розумієш що ти нізащо не хочеш цього допустити.
Це був початок нового етапу в моєму житті. Я побачив сповіщення в телеграм від дружини: “Щойно до тебе прийшли з сільради з повісткою.”