Дуже давно не писав. Було багато “паперової роботи” і к кінцю майже кожного дня вже просто не було сил. Але все ж таки були деякі важливі усвідомлення якими я хотів би поділитись.
Також я хотів подякувати нашій українській спільноті в Reddit. Вона дуже сильно надихала мене і давала сил писати пости на початку мого шляху військовослужбовця. Якщо хтось, з тих хто читав і підтримував мене на початку, зараз читає цей пост то знайте – я дуже вдячний вам, а також хочу сказати що зі мною все добре, я живий і здоровий:). Як я вже попереджав – мій формат постів досить “не бойовий”, я з самого початку боявся йти в окопи, пішов діловодом і з часом все більше попереджав що мої пости будуть більш літературними і філософськими ніж action і attraction, але якщо ще залишились ті кому подобається таке читати, або може з’являться нові – то пишіть будь ласка в коментарях, якщо знайдеться багато таких людей то це дасть мені сил і натхнення писати далі.
Усвідомлення перше
У нашого батальйону вже вдруге змінюється начальство (тобто комбат і начальник штабу). Останні пробули на посадах десь приблизно 9 місяців.
Начальник штабу був досить молодим, але, як на мене відносно добре виконував свою відповідальність. Він був молодий, позитивний, стриманий, видно було що досить добре розбирається в питаннях пов’язаних з його відповідальністю. Він досить достойно тримався, був ввічливим, але в той же час попереджав що не треба сприймати його доброту як слабкість. Тобто, якщо узагальнити то він якось природно викликав повагу до себе. Я природньо звертався до нього на Ви і звертався до нього через ім’я по батькові (вибачте, але звісно що я не можу тут їх назвати).
І ось настав день коли комбату і начальнику штабу сказали що вони звільняються з посад в нашому баті і переводяться в інший бат. Здається один день комбата і НШ не було на штабі, і потім вони прийшли щоб закінчувати процес оформлення свого переводу. Начальник штаба якого я побачив – це була зовсім інша, не та людина яку я знав. Ось він сидів в нашому підвальному приміщенні, в протилежному від мене кутку. Я дивився на нього і було таке враження що переді мною сидить зовсім інша людина. Переді мною сидів простий пацик, хлопчик. Було таке враження що тільки вчора в нього зійшли юнацькі прищі, і що тільки вчора він з іншими пациками пив пиво і лузав насіння. Було видно що йому глибоко все одно що тут в баті зараз відбувається, він жартував якимись хлопчачими і глупими жартами і якось “легко” себе поводив.
Що ж саме “вчора” робило його зовсім іншою людиною – позитивною, шляхетною, тактичною, професійною, цілеспрямованою? Відповідальність.
Побачивши це я усвідомив – “совок казав що тяжка праця робить з мавпи людину, це не зовсім вірно – почуття відповідальності робить з мавпи людину”. Так, те що відрізняє нас від мавпи це – відповідальність. Саме відповідальність робить людину “вищою” за тварину. Мені важко сказати що саме безвідповідальну людину відрізняє від тварини. Вона теж гуляє, грається, кушає, пісяє і какає, і іноді навіть шкодить.
Усвідомлення друге
І ще, нещодавно мені прийшло ще одне усвідомлення пов’язане з відповідальністю. Я від декількох різних людей чув таку думку що там на “верхах” часто знаходяться, якщо м’яко сказати – “не дуже розумні і не дуже професійні люди”. Ну, а якщо казати не м’яко, то як мені казали різні люди – там на верхах люди набагато менше розумні і професійні ніж тут на низах. Я довгий час не міг зрозуміти чому так відбувається, і навіть почав думати що мабуть це зовсім не так. Але з часом я почав бачити певну закономірність, я бачив живі приклади як вона працює і через це впевнився що дуже вірогідно що те що мені казали правда.
Я зрозумів жорстоку реальність. Більш менш хороші люди вони розуміють що високі пости вимагають високої відповідальності. У хороший людей є одна з найважливіших рис хорошої і достойної людини – це совість. І от ця совість їм каже що взагалі то високі посади потребують великої відповідальності і віддачі. Так як більшість людей не хоче брати на себе відповідальність, то совістливі люди, коли їм пропонують високі посади, відмовляються і кажуть щось тіпа “я не готовий, я це не потягну, у мене немає достатніх досвіду і знань”. Але знаходяться інші люди які у високих посадах не бачать якоїсь там великої відповідальності, натомість вони бачать чудову можливість посадити свою п’яту точку в м’яке крісло. Такі люди не те що не проти, вони дуже не проти зайняти високу посаду і із задоволенням користуватись усіма її привілеями. І знаєте що такі люди дуже добре вміють? Вони дуже добре вміють перекидати всю свою роботу туди “вниз”, ну, туди де якраз працюють “насправді більш розумні і професійні люди”:). Саме тому багато високих посад “природно” заповнюються людьми другого типу.
Але, Слава Богу, так відбувається не завжди. Серед хороших і совістливих людей іноді знаходяться насправді сильні особистості, вони наважуються взяти на себе весь тягар відповідальності. В одній з минулих статей я писав що “на відповідальних людях тримається весь світ”. Так от коли хороші люди наважуються і беруть на себе цю велику відповідальність у вигляді великої посади, то вони і стають тими людьми на яких все тримається. Більш того, я вважаю що Україна перемагає і досягає успіхів і тримається саме завдяки таким людям. Такі люди це справжні титани, справжні герої.
Я вважаю що коли ми кажемо “Слава Україні – Героям Слава” то ми маємо на увазі точно не ось тих паразитів які залізли на високу посаду заради того щоб сидіти в комфорті і отримувати хороші грошенята за високе звання. Кажучи “Героям Слава!” ми маємо на увазі перш за все героїв які пожертвували своїм життям, тих хто готовий його віддати і сидить в брудних окопах і тих хто самовіддано беруть на себе відповідальність і прикладають всіх сил щоб її виконати.
Вітаю всіх з Різдвом Христовим! І пам’ятаємо – чудо відбувається тоді коли ми щиро докладаємо всіх зусиль і продовжуємо робити це знов і знов.
Поділитися в соц мережах
