Сьогодні вже були деякі з перших невеличких досвідів з армійського життя. Правда це все ще мабуть перший клас або навіть яслі. По перше тому що тут на базі ще далеко не така сувора дисципліна як в армії, по друге тут все досить сучасно і я не побачив проявів совка. В той час як на жаль але кажуть що в армії совок ще зберігся, і на жаль досить сильно процвітає.
Перший досвід можна коротко виразити так – краще працюй сам, інакше тебе змусять.
У нас на базі є одна досить хороша і добра людина Єлисей (в цілях безпеки ім’я змінено). Він піклується про це місце і відповідає за хозяйську частину. Як я вже сказав він хороша людина, мені майже одразу сподобався як людина і ми з ним досить швидко подружились.
На початку Єлисей коли щось просив мене зробити то часто мені повторював “Сергій тільки зрозумій – це не якесь западло, тут ніхто не хоче тебе напрягати. Просто це наш дім, ми тут всі живемо і маємо піклуватись про це місце”. Мені ця ідеологія одразу дуже сподобалась і прийшлась по душі.
Я періодично сам проявляв ініціативу щоб щось зробити по хозяйству або допомогти. Так наприклад вчора я спочатку сам проявив ініціативу щоб піти і купити на всіх хліба за свої гроші (тут нас реально дуже добре годують, багато м’яса. Але хліб лежить на нашій відповідальності). Потім вечорі я сам проявив ініціативу щоб поприбирати на кухні.
Від всього цього були приємні відчуття тому що я не відчував себе віслюком якого нагрузили сіном і б’ючи лозинами женуть вперед. Навпаки, я відчував себе господарем який піклується про свій дім.
Ще був цікавий досвід з белінням бордюрів. На базі потрібно було побілити бордюри. Це було здається в понеділок чи вівторок. Була вже 17:00 і Єлисей сказав про це, що за декілька днів потрібно буде побілити бордюри. Я сказав Єлисею що не проти, але я дуже сильно не люблю жару. І я сказав що мені зручно працювати на вулиці вже після 17:00. Я спитав Єлисея чи нормально так, але було видно що йому не сподобалась така ідея, він сказав що це трохи схоже на те що я кошу і хитрю. Тому він вже планував що на наступний день я буду білити, і білити біду як в всі – вдень:). Я відчув що для того щоб зайняти позицію господаря і не опинитися в позиції “віслюка під лозинами” мені потрібно зараз проявити ініціативу. І я проявив її. Я все ж таки настояв на тому щоб вже сьогодні почати білити бордюри. Видно що Єлисею було дивно бачити що бордюри хочуть почати білити в 17:30, але він надихнувся тим що я ось так сам проявляю ініціативу щоб працювати. В цей день я працював десь до 21:00, коли я закінчив то було майже темно на дворі. Через це Єлисей побачив що я не кошу, і в наступні дні не просив мене білити саме в день, або пропонував працювати в тіньку. Так, завдяки ініціативі з мого боку я залишився господарем і не став віслюком.
Але сьогодні вранці у мене був інший досвід. Вчора ввечері я трохи пізно ліг і прокинувся в 9:00. Вийшовши на вулицю я побачив повара і деяких інших людей, вони разом спілкувались. Повар тут був досить поважною людиною. Йому не сподобалась те що я прокинувся в 9:00. І він підстьбуючи мене сказав що все, мене вже зняли з посади діловода і зробили штурмовиком. І додав що тіпа діловоди прокидаються в 7:00.
Так я вперше зіткнувся з одним із явищ армії – тобі одночасно різні люди кажуть різні речі. Справа в тому що коли я тільки перший раз опинився на цій базі, коли в п’ятницю в 20:00 я прийшов до неї з речами. Я спитав у Сергія (хлопця який давно вже тут і сидить на КПП) чи є тут якийсь розклад і о котрій ми тут прокидаємось. Сергій відповів що тут це ще не армія, і що тут немає особливого розкладу, і що прокидаються о котрій схочуть. І тільки додав що до обіду спати не треба бо це вже занадто. Обід тут в 13:00.
Я був злий але нічого не сказав. Потім повар ще додав що потрібно поприбирати центральну дорогу. Після цього я десь півтори годинки посидів з одною дівчиною, вона діловод зі стажем і розповідала мені деякі основи. Після цього я пішов прибирати, точніше замітати. Було майже 12:00 сонце вже добряче шпарило. І на цьому сонці я замітав листя з дороги. В цей час я був віслюком. Так, мене злила і бісила ця ситуація.
Але з часом я заспокоївся. Я розумів що це тільки початок. Це ще не був совок в усій красі. Це тільки квіточки. Реальний совок ще попереду, і мені потрібно бути до нього готовим.