Богдан Ігор-Антонич цитата

Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб

Наш ідеал свободи - це ідеал всіх вільних людей

Мета життя людини - це наближення до Бога!

В нас тепер є один основний принцип - Суверенна Соборна Українська Держава

Що більша мета, що тяжче змагання - то більші бувають жертви

Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів

І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" - і мільйони відповідатимуть: "Героям Слава!"

Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!

Наша перемога - це перемога нашої ідеї, повне її здійснення

Нашим природним середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя - боротьба

Поневолений чужою державою нарід може здобути справжнє й тривке визволення тільки власним змаганням, напругою всіх своїх сил у боротьбі на життя і смерть…

Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.

Чистий, незаплямлений крутійствами й компромісами зі злом український націоналізм вийде переможцем з важкого, але величного змагання проти сатанічної большевицької Москви. Він переможе, бо в ньому велика Правда української нації, згідно з Божими законами, життя народів і людей у свободі й справедливості.

В боротьбі виростає сила, розвивається свідомість, набирає животворної енергій національна воля

Держава - понад партії, Нація - понад класи!

Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю

Вірність є основою не лише родинного життя

Справа здобуття української державності - це справа нації української, а не якогось класу чи партії

Доля залишків світового порядку і світових демократій сьогодні відбувається в Україні. Перемога України це перемога світових демократій.

Наша зброя – це наша правда, а наша правда в тому, що це наша земля, це наша країна, наші діти, і ми маємо намір все це захищати.

Українці сильніші за холод і темряву. Сильніші за відключення й загрозу блекауту. Українці подолають будь-який дефіцит електроенергії, бо не мають дефіциту стійкості та хоробрості. Ми не зникли в темряві. Темрява не проковтнула нас. Темрява програла нам.

І для цього сьогодні ми маємо жити за правилом: або ти працюєш, або ти воюєш. Бо проти нас – найбільша у світі терористична організація. І очевидно, наскільки більше ми маємо робити, наскільки активніше робити, наскільки міцнішими мають бути наша єдність і боротьба.

Одного дня доведеться поставити собі питання: хто я? Зробити вибір, ким я хочу бути. Жертвою чи переможцем? Біженцем чи громадянином? І кожен знає відповідь. І відповідь – це Україна.

Я дуже не хочу, щоби мої фотографії були у ваших кабінетах, тому що президент – це не ікона, не ідол і не портрет. Натомість повісьте фотографії своїх дітей і дивіться на них щоразу, коли приймаєте рішення.

Спочатку всією країною ми довели, що маємо гідність. Не побоялися водометів та палиць. А дехто не побоявся й снайперських куль. Тоді всією країною ми дізналися, що сотня може бути небесною. А потім на нашу землю прийшла війна. Яку ми зустріли усією країною.

І Крим, Донбас, Луганщина, Бердянськ, Мелітополь, Маріуполь – усі наші – знайте: вороги насправді вас дуже сильно бояться. Не міжнародних організацій із політичними закликами, а українського духу українських людей, які доводили, доводять і доведуть, що ми сильніші. За неволю. Сильніші за ворога. Сильніші за цю війну. Бо ми – такий народ.

Кожен із нас президент. Не 73%, які за мене голосували, а всі 100% українців. Це не моя, це наша спільна перемога. І це наш спільний шанс… Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям.

Це рік, коли Україна змінила світ. А світ відкрив Україну. Нам казали: капітуляція. Ми обрали контрнаступ! Нам казали йти на поступки та компроміси. Ми йдемо у Євросоюз і НАТО.

Україна в ЄС — це смерть російського імперського проєкту. До того ж це потужний удар по російському авторитаризму, шлях до демократичних змін у Росії та на всьому пострадянському просторі.

Ми не можемо скласти зброю, бо інакше ми зникнемо. Як держава, як народ, просто як люди. Росія стріляє на знищення, Україна – для виживання. Війна – національна ідея Російської Федерації. Національна ідея України – мир.

Це війна за цінності. Коли ми переможемо в цій війні, усі європейці зможуть і надалі насолоджуватися своєю свободою. Якщо ж переважатиме та одна людина, яка хоче знищити будь-яку свободу в Україні та Європі, то для всіх на континенті настане чорний час.

Ваші гроші — це не благодійність. Це інвестиція у глобальну безпеку та демократію, до якої ми ставимося найвідповідальніше.

Можна знищити стіни, але неможливо знищити фундамент, на якому тримається дух. Дух наших воїнів. Дух усієї країни.

Бій тут. Мені потрібні боєприпаси, а не поїздка.

Найстрашніше залізо — це не ракети, літаки і танки, а кайдани.

Я не політик. Я всього лише проста людина, яка прийшла зламати цю систему.

Президент не може змінити країну самотужки. Але що може зробити? Він може навести приклад.

«Мушу робити більше, ніж можу». Бо саме це означає слово «перемогти». Нашою мовою.

Немає такого бункера, щоб пережити відповідь від Бога.

Не ми почали цю війну. Але нам її закінчувати.

Ми не здамося. Не опустимо рук. Нас не залякати. Україна – самостійна, вільна, неподільна держава. І буде такою завжди.

Ненависть має програти. Свобода має перемогти. Спочатку – в Україні, а далі – всюди, де тиранія ще спробує підняти голову.

Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно.

Феномен, який дозволяє нам битися досі - наш український народ... Ці люди переповнені ідеєю захисту своїх рідних, своїх близьких, своєї сім'ї.

Я не роблю нічого надзвичайного. Я просто виконую свою роботу - ту, яку люблю найбільше.

За дев'ять років війни ми стали міцнішими за бетон і сталь, бо пам'ятаємо приклади незламності оборонців ДАПу й Азовсталі.

Давайте будемо чесними. Це - феодальна держава, де найдешевший ресурс - людське життя. А для нас… Найдорожче, що у нас є - наші люди.

Ми не обирали війну. Але ми прийняли бій. І сам Бог на нашому боці. Нам вистачить сил здолати ворога.

Мене це анітрохи не зупиняє. Ми робимо свою роботу. Усі ці сигнали чомусь ідуть ззовні: Бійтеся ядерного удару. То що, ми маємо здатися?

Дратує, коли кажуть, що контрнаступ розпочався повільніше, ніж очікувалося. Це не шоу, за яким спостерігає весь світ, на яке роблять ставки або щось іще. Кожен день і кожен метр даються кров’ю.

На жаль, герої вмирають. Вони здобувають вічне життя й вічну славу, залишаються нашим духовним орієнтиром і прикладом для прийдешніх поколінь українців.

Незалежність можлива тільки тоді, коли є люди, готові за неї боротися.

Так само як під час Першої світової війни, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут... Ми бачимо все, що робить ворог. І вони бачать все, що робимо ми. Щоб вийти з глухого кута, нам потрібно щось нове. Як-от порох, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного.

Наша перемога однозначно — звільнення усієї окупованої території України. Вся територія має бути звільна. Але цього замало. Україна як держава має зробити усе, щоб все що відбулась і розпочалось 24 лютого ніколи не повторилось. Це має бути відбудована така військова інституція, яка ніколи не дасть можливість росіянам повторити все.

Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

Не журись, коли недоля в край чужий тебе закине! Рідний край у тебе в серці, поки спогад ще не згине.

Стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном.

Сором – хилитися і долі коритися.

Сором мовчки гинути й страждати, Як маєм у руках хоч заржавілий меч.

Не в ідеї сила, а в самій крові!

Ну, як-таки щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде!

Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.