Пролог
Ця стаття є плодом моїх зусиль і пошуку. По суті вона є відображенням мого шляху до того щоб звільнитися з матриці. Ця стаття є певним філософським оглядом сьогоднішньої проблеми втечі від реальності і пошук щастя в штучних замінниках. В кожному з нас ця втеча може проявлятись по різнмоу. В мені вона проявилась в потягу до комп’ютерних ігор.
Частина перша – Три Благословення
В одній цікавій книзі я прочитав ідею про те що в кожну людину вкладене бажання і потяг до здійснення трьох цілей, точніше я би сказав бажань тому що кожна з цих цілей не має стелі розвитку. В цій книзі ці цілі названі Благословеннями (так так, там роз’яснюється значення описаних в Біблії трьох Благословень). Тобто це базові цілі які були вкладені в нас ще при народженні.
Перше Благословення – вдосконалення особистості, об’єднання душі і тіла. А якщо бути точніше то підкорення тіла душі, тобто щоб тіло слухалось того що каже душа. Ми часто ставимо перед собою цілі – хочу почати бігати вранці, хочу вчити англійську, хочу кинути палити і.т.д. Але в реальності далеко не завжди у нас потім вистачає сил це втілити. Це якраз і є прикладом того що наші душа і тіло не єдині, тіло не хоче робити те що вирішила душа. По суті, перше Благословення, це і є втілення ідеї – навчись володіти собою. У мене в душі є мої цілі, переконання, цінності і тіло слідує перш за все ним, а не просто їсти, спати, відпочивати, розважатись. Також це єдність з вищою силою яку можна назвати Богом або первісною любов’ю. На шляху до втілення першого Благословення людина повертає собі те що первісно було їй притаманно але із-за певних помилок було втрачено, а саме – божественну природу, здатність до любові, творчості і вміння до володарювання над собою і середовищем. Це важливий момент на якому потрібно зробити акцент – людина повертає те що первісно повинно було їй належати, отримує свободу і незалежність. І результатом цього всього є плодотворність людини – життя такої людини і її вчинки приносять добрі плоди (саме тому в Біблії кажеться слово “плодитись”, англійською be fruitful тобто бути плодотворним).
Друге Благословення, яке в Біблії звучить як “розмножуйтесь”, насправді має набагато ширший і глибший сенс ніж просте розмноження, мається на увазі створення родини. І під терміном родина тут мається на увазі не тільки створення сім’ї в сенсі мене, моєї дружини і наших дітей. Тут йдеться про те що весь світ повинен стати одною великою родиною. Саме звідси і беруться бажання людини належати до певної спільноти (нація, клуб, клан, товариство і.т.д.) мати друзів, мати належність до чогось більш великого, до якоїсь спільної мети.
Третє Благословення – це володарювання. Навчившись, через перше Благословення, володарювати над собою людина може почати володарювати над своїм середовищем і світом творіння – природою, планетою і.т.д. Звідси походить бажання людини володорювати над часом, простором і над усім тим що її оточує. Критично важливе зауваження – так як сутью того вищого, з чим ми об’єднуємось в першому Благословенні, є первісна любов, то і володарювання повинне здійснюватись із любов’ю. Щоб не уходити у високі матерії, гарним прикладом є володарювання бабусі в селі над коровою – вона любить її, годує, гладить, при необхідності лікує, а вдячна корова дає бабусі молоко.
Частина друга – спаплюжений ідеал
Великою небезпекою, або навіть пасткою є те що ігри дають нам відчуття втілення цих трьох базових бажань. Можна сказати що ігри є матрицею, хибною подобою втілення трьох Благословень. Я би сказав що люди які “залипають багато в іграх” займаються духовним ананізмом – своє бажання і енергію до втілення трьох Благословень вони змивають, віддають і виплескують в ігри. Можливо не всі зрозуміють про що тут йдеться, тому що не всі ігри є явним замінником трьох Благословень, наприклад гоночки або ігри типу тетрісу не дуже підходять під цей опис. Більш за все тут підходять ігри які насправді викликають у людей залежність і дійсно з’їдать десятки і сотні годин часу. Це різні RPG, MMORPG, ігри з елементами RPG, симулятори життя або подібне.
Давайте розберемось детальніше. Далі я буду описувати що пропонують такі ігри і що нам в них подобається, що притягує. Мушу зазначити що я буду спиратися на свій досвід, досвід людини яка є геймером і має певну залежність від ігор. Зазначу що з одного боку не всі мають таку саму ситуацію як у мене, але з іншого боку можу впевнено сказати що таких людей як я досить багато і зараз їх кількість дуже стрімко зростає. Добре, почнемо, що ж саме нам подобається в іграх. Для більшої наглядності і структури я розбив цей перелік на три категорії які відповідають трьом Благословенням.
Перше благословення – нам в іграх подобається можливість розвивати свого героя. Тобто коли є можливість підвищувати рівень героя, розподіляти навички, відкривати нові здібності і.т.д. Ти щось зробив і отримав за це новий досвід або навички. Цей момент добре і чітко візуалізується – навколо героя з’являється приємне світло, і це супроводжується якимось приємним звуком. Ми розвиваємо свого героя, стаємо більш сильними і більш здібними. Ти виконуєш квести, отримуєш досвід, відкриваєш нові навички. Таким чином чином збільшуються наші можливості, тобто ми стаємо більш плідними, можемо вбити більш сильного боса, пройти складний рівень, врятувати якесь містечко, місто або навіть цілий світ:). Часто в іграх (як і в багатьох фільмах) головний герой повертає собі те що належало йому по праву.
Друге Благословення – враховуючи що друге Благословення це коли весь світ як одна велика сім’я, то в іграх його втілення проявляється в прагненні до спілкування, комунікацій і належності до чогось великого обо крутого. Гільдії, клани, спільні рейди, відчуття спільної мети – це все можна віднести до втілення другого Благословення в іграх. Ба більше – ігри надають рафіноване і дистильоване втілення другого Благословення, тобто в іграх нас об’єднує спільна мета “вбити дракона” а не побутові конфлікти, ми маємо спільноту без багів реального життя (без необхідності мити посуд, прибирати за дитиною і.т.д.).
Третє Благословення – це володарювання над середовищем. Дослідження карти, знаходження артефактів, крафтинг, будівництво. Гравець стає поступово господарем ігрового світу.
Підсумовуючи – ігри дають ідеально збалансовану систему де зусилля майже завжди дають швидкий і наглядний результат. Вони позбавляють нас від всього “не приємного” – після рейду не потрібно мити посуд або прибирати в печері після вбивства дракона. Для того щоб стати головнокомандувачем війська добра не потрібно роками навчатись і готуватись, потрібно просто натиснути кнопку “почати ігру”. Якщо тобі щось не подобається, ти щось не те зробив то ти завжди можеш перезагрузити ігру або взагалі з неї вийти, но тобі нема ніякої відповідальності за зроблені вчинки.
Чим більше я думав про це все, тим більше приходило відчуття що людина загубилась. Перш за все – я загубився. Граючи в різні RPG я час від часу відчував що от як же погано що немає можливості щоб герой відповів саме ось такою реплікою в діалогу з іншим персонажем, а в іншому випадку я відчував що з запропонованих 5 варіантів виконання цього квесту і прийняття рішення немає жодного який би мені сподобався, нема жодного який я вважаю вірним. “Як же погано що немає можливості зробити саме ось так”. Тобто я обурювався тим що немає можливості зробити такий вчинок або вибір який би відображав мою душу і мій світогляд. Знову і знову я приходив до висновку що є тільки одна “гра” де нема таких обмежень. Ця ігра – реальність, моє справжнє життя. Так, в реальному житті у мене немає можливості вивчити магію вогню і піти вбивати вселенське зло та рятувати світ. Але в плані тонкої варіативності, тонких налаштувань – реальність значно перевершує любу ігру.
Частина третя – Алегорія про Верстат “Дерево Життя”
Якщо зробити алегорію то склалось таке враження що існувала майстерня де працювало багато працівників, з самого початку існування майстерні був в ній побудований особливий ідеальний верстат на якому була величезна купа налаштувань, таких що майстер зміг би створити на ньому найкращий свій витвір. Казали що майстри які дивились на витвори зроблені на цьому верстаті починали плакати від того яку красу вони бачили. За його потенційно неймовірні можливості і неймовірну красу витворів які на ньому можна створити, люди в майстерні прозвали цей верстат “Дерево Життя”.
Але так сталося що хтось збив налаштування цього верстату, а знання про те як цим верстатом користуватись були втрачені. Цей верстат потребував уважного і відповідального відношення і використання, за ним потрібно було слідкувати і правильно користуватись. Але люди навколо мало того що не знали як користуватись цим верстатом, так вони навіть не хотіли заморочуватись тим щоб внікати в усі тонкощі того як його налаштувати і правильно ним користуватися. Тому всі замість верстату “Дерева Життя” використовували інші китайські підробки, з часом їх “накліпали” велику кількість, вони набагато більш простіші у використанні, потребують в рази набагато менше зусиль для роботи на них. Але і те що можна зробити на цих китайських верстатах було просто незрівнянно гірше того що можна було зробити на верстаті “Дерево Життя”, це просто в корні і по суті різні речі, це навіть більше ніж “лайно і куля”, це як порівнювати чудову пісню і надпис на брудному папері “чудова пісня”.
Згодом люди взагалі почали забувати про те якими були витвори на “Дереві Життя”. Більш того з кожним новим поколінням все більше з’являлось людей які казали що “Дерево Життя” не тільки зараз не працює, що воно ніколи не працювало. Вони почали насміхатися над тими хто мріяв що колись “Дерево Життя” полагодять, і таких людей з презирством почали називати “віруючі”, їх висміювали і казали що вони вірять в якісь дурниці. Ті ж хто не втрачав надію в те що “Дерево Життя” колись полагодять почали збиратись в групи, ці групи мали різні погляди на те як це відбудеться, але всі вони вірили що настане день коли прийде Великий Майстер і налаштує “дерево життя” і покаже як ним користуватись.
В такій реальності всі працювали на китайських підробках. Але в душі кожного майстра жило бажання зробити свій найкращій витвір на “Дереві Життя”, ходили чутки що саме для цього і створювалась ця майстерня, ходили чутки що саме “Дерево Життя” було найпершим верстатом побудованим в цій майстерні. Далеко не кожен майстер навіть усвідомлював про це первісне глибинне бажання, але в кожному із них воно було. З часом в майстерні знайшлись хвацькі підприємці які побудували ігрові автомати симулятори, вони не дуже вірили і взагалі мало знали про “дерево життя” але вони споглядаючи побачили які глибинні бажання є в кожному майстрі і побудували автомат симулятор який також давав можливість імітувати роботу на “Дереві Життя”, але вироби були не справжніми а просто картинкою не єкрані. Багато то хто підсів на цей симулятор. Але глибоко в душі вони відчували приторний присмак замінників і хімії, вони відчували що те що дає симулятор є просто жалкою подобою того що насправді вони хочуть, але іншого в них не було.
Частина четверта – Архетипи
Для того щоб краще зрозуміти з чи ми маємо справу давайте розглянемо важливе в цій темі слово – архетипи.
Ось що каже вікіпедія – Архети́п (грец. άρχή (arche) — початок і грец. τυπος (typos) — тип, образ; прототип, проформа) — прообраз, початковий образ, ідея, первісна форма для наступних утворень. Ось що додає по цій темі ШІ – Архетипи — це універсальні, вроджені первинні образи, моделі поведінки та символи, що складають структуру колективного несвідомого.
Ці архетипи звідкись взялись, є певне джерело звідки і чому вони з’явились. Якщо ви як деякі “вчені” вважаєте – “ну от просто вони самі з’явились, ну з часом, ну природно, ну від еволюції” тоді нам із вами не по дорозі. Спочатку давайте розглянемо найвідоміші архетипи які в промислових масштабах використовуються в іграх і голівудських (і не тільки) фільмах для створення сценарію який зачепить користувача. Тобто ці вкладені в усіх нас архетипи “спрацьовують” я би навіть сказав пробуджуютсья і тригеряться і тому ці ігри і фільми так сильно і глибоко нас чіпляють. Давайте розглянемо ці архетипи. Джозеф Кемпбелл, який дослідив міфи більшості народів світу, в своїй книзі “Тысячеликий герой” називає їх мономіфами:
1 етап – Заклик до пригод (ви отримуєте перший квест).
2 етап – Зустріч із Наставником (NPC, який дає вам зброю).
3 етап – Перетин порогу (вихід у відкритий світ).
4 етап – Фінальна битва і Повернення з еліксиром.
Тепер давайте спробуємо розібратись звідки ці архетипи взялись в нашій душі. Духовні вчення, легенди, релігії, міфи різних народів кажуть про те що на початку історії ми втратили те що повинно було нам належати. Гріхопадіння в християнстві (втрата Божої природи), Авідья (Невідання) в буддизмі, Калі-Юга (Залізна доба) в Індуїзмі, Падіння Софії (Полон у матерії) в гностицизмі і.т.д. І наша первісна душа прагне повернути цей первісний стан. Вона намагається кричати до нас, але ми зазвичай не чуємо її.
Але, в певних ситуація, іноді, первісній душі все ж таки вдається до нас “достукатись”. Якщо узагальнити то частіше за все це проявляється в тому що людина починає розуміти що “так більше жити не можна”. Це є певним пробудженням, або першим етапом – заклик до пригод. Тобто це заклик до того що щось в своєму житті потрібно змінити, це не в контексті що потрібно змінити шпалери в спальні або чехол для телефону, це в сенсі зміни сенсу і цілі життя, цінностей і пріоритетів.
В більшості випадків буває так що перший етап це не список з конкретним новими цілями і цінностями. Частіше за все це просто розуміння що мої попередні цілі і цінності бухи хибними. Наприклад “пацики у дворі і батя казали мені що найголовніше в житті це заробити багато грошей, купити собі круту тачку і гарну дівку”, але в один день виявляється що гарна дівка зрадила йому з іншим і разом з цим забравши собі, через суди, круту тачку. І тут людина починає розуміти що в її світосприйнятті і цінностях не все так добре як він думав.
Результатом розчарування в старих цінностях є пошук нових. І саме в цей період відбувається другий етап – Зустріч із наставником. Наставник це якраз та людина яку нам “посилає Всесвіт” коли ми переходимо до етапу пошуку. Наставник дає нам розуміння куди ж нам тепер рухатись.
Далі починається найважче. Отримавши настанови від наставника ми розуміємо що вони вірні, але бачимо що ми звикли до старого життя і старих цінностей. Багато хто здається на цьому етапі. Ті ж хто все ж таки наважується переходить до третього етапу – перетин порогу, тобто він йде зі свого “старого світу” зі старими цінностями і починає свій шлях до “нового світу”. Далі йде важкий етап боротьби, викликів і труднощів.
Четвертий етап – фінальна боротьба, по суті це боротьба зі злом всередині себе ж. Так, бо насправді головний мій ворог це не дракон десь там. Головний мій ворог всередині мене.
Ось так виглядає шлях до якого закликає нас наша первісна душа, ось звідки в нас ці архетипи.
Але це все ж дуже дуже складно. Тому ігри дають нам інший набагато більш простий варіант. Я гадаю що не треба пояснювати що те що дають нам ігри це взагалі зовсім не те що нам насправді потрібно, не те до чого нас закликає наша первісна душа. Певною мірою можна сказати що те, що в іграх ми вважаємо просто розвагою, насправді є голосом нашої пораненої душі, яка кричить про потребу у відновленні.
Епілог
Верстат «Дерево Життя» все ще стоїть у центрі майстерні… Він не зник… Він просто припав пилом під купою порожніх коробок від симуляторів…
Справжня магія починається там, де закінчується симуляція і ми починаємо прикладати щирі зусилля на шляху до справжньої мрії.
Поділитися в соц мережах
