Аналізуючи свій минулий досвід я побачив, що найбільше забирає сил не саме виконання відповідальності, а її “несприйняття” або “відторгнення”, тобто боротьба з реальністю, боротьба з самим тим явищем що мені потрібно виконати цю відповідальність. “Чому саме я?”, “Я не хочу цього”, “мені важко це робити”,  “а, чому вони цього не роблять, а я повинен” і.т.д. Саме ця боротьба забирає найбільшу частку сил, і набагато меншу частину сил забирає саме виконання відповідальності. Насправді, для виконання певної задачі або відповідальності, нам частіше не вистачає саме внутрішніх сил, а не зовнішніх. Тому – варто тобі прийняти свою відповідальність ,позбавитись вище описаних думок і саможалінь, і в тебе буде набагато більше сил, і набагато кращі відчуття і настрій.

Також я зрозумів наскільки велична та порада яку дав мені коуч, про “5 хвилин в день” і складний відсоток. Я побачив, що прикра правда полягає в тому, що твої дні пролітають один за одним, ти займаєшся буденними справами або розвагами, і величними справами тут і не пахне. Твоє життя однотонне і пусте. Але вирвавши із буденності ці “5 хвилин” ти можеш робити щось більш значне і довгострокове, що має можливість не стертися і не забутися навіть через десятиріччя.

Коли ти після рожевої юності стикаєшся із суворою реальністю, то вона збиває тебе з ніг і б’є так сильно, що ти ховаєш свої мрії від інших, і навіть від себе, і навіть сам перед собою соромишся зізнатися що мав такі мрії. Але це не означає що ці мрії повністю нездійснені.